Блог | ООН не підлягає ані лікуванню, ані реформуванню. Як побудувати надійну систему світової безпеки
В продовження дискусії про розбудову нової післявоєнної глобальної системи колективної безпеки.
Як я вже писав раніше – вона має бути побудована "з нуля", шляхом повного перезавантаження.
Сім десятиліть історії довели – ООН не підлягає ані лікуванню, ані реформуванню.
Які питання потребуватимуть вирішення?
Перше. Нова система колективної безпеки повинна бути побудована за участі держав, які поділяють ключові цінності людства – демократію, верховенство права, неухильне дотримання основних прав і свобод людини, визнання життя і здоров’я, честі і гідності, недоторканості безпеки і життя людини найвищою соціальною цінністю, повагу до суверенітету та територіальної цілісності, стремління до сталого розвитку, прагнення мирного міжнародного співробітництва тощо.
Вступ до такої організації не має бути автоматичним, тільки на підставі факту існування тієї чи іншої держави чи здобуття незалежності.
Мають бути вироблені чіткі критерії, дотримання яких дає право розраховувати на вступ, а недотримання – відповідно на не вступ, та система їх оцінки. Це не буде якимось ноу-хау – таким чином, приміром, країни приєднуються до Європейського Союзу.
Не кількість (як зараз у ООН), а насамперед "якість" членів такої нової організації мають стати запорукою її успішного запуску.
Нехай на першому етапі критерії зможуть виконати 130-150 держав з нинішніх 193 членів ООН, але це буде об’єднання сильних прогресивних демократій, серед яких не буде місця ані путінській росії, ані асадівський сирії, ані деяким іншим подібним режимам.
Для тих, хто не зможе на першому етапі довести відповідність встановленим критеріям для членства – це буде гарним мотиватором для їх найскорішого досягнення.
Головний критерій – не зможе набути членства у новій структурі глобальної безпеки держава, яка в останні 10 років перед цим стала ініціатором війни, збройної агресії, анексії повністю чи частково іншої держави, причетна до актів геноциду, екоциду та міжнародного тероризму, вчинення інших злочинів проти людства. Якщо подібні дії вчинятимуться державою, яка вже буде членом такої організації – вона підлягає автоматичному виключенню з неможливістю до повернення протягом 10 років з моменту припинення дії обставин, що спричинили виключення, з проходженням повторної процедури вступу відповідно до критеріїв, і з позбавленням у разі позитивного рішення про вступ протягом наступних 25 років займати керівні посади у головному постійно діючому органі організації та системі її структур.
Має бути реформована з метою підвищення ефективності система комітетів і органів, сформована ще у часи колоніалізму і задля протидії цьому явищу. Приміром, досі залишається у первісному статусі так званий "четвертий комітет", сферою відповідальності якого є питання деколонізації, а також "Рада опіки" ООН, яка була створена для управління територіями, що були під мандатом Ліги націй, і де-факто неактивна з 1994 року, коли Палау – остання підопічна територія – здобула незалежність.
Натомість у структурі немає комітетів, які б відповідали за питання, що набули значної актуальності у ХХІ столітті, наприклад, "зелений перехід" і протидія негативній зміні клімату, діджиталізація і кібербезпека, штучний інтелект, біологічна чи технологічна безпека тощо.
Друге. Кардинально іншими мають бути принципи формування того ключового органу, який прийде на заміну Ради безпеки.
- Відмова від "колоніальної системи", за якими формувались Рада Ліги націй та Рада безпеки ООН, про які я писав у попередній публікації.
- Розширення кількості країн, які будуть представлені у цьому органі – відповідно до сучасних географічно-політичних реалій.
- Скасування поділу на постійні та непостійні члени органу, відмова від інституту "вето" – усі мають володіти рівними правами.
- Перехід від дворічного терміну повноважень до щорічної ротації (хто сумнівається, що це призведе до послаблення інституційних спроможностей – подивіться на щорічну ротацію президентів Швейцарської Конфедерації, чи піврічне головування держав у ЄС – гарні приклади інституційної міцності).
- Пропорційне представництво від усіх континентів із гарантуванням зміни представника від континенту на наступний річний період.
- Недопущення заспамлення роботи органа шляхом зловживання правом на скликання засідань, використовуючи фейкові чи брехливі приводи. Ефективним методом боротьби проти таких піарівських заходів буде позбавлення на певний період права на скликання засідання держави, яка використала як привід завідомо фейкову чи сфальсифіковану інформацію.
Третє. Органи і організації у структурі ООН.
Звісно, вони працюють з різною ефективністю, але значна частина виявилась такою, яку можна дипломатично охарактеризувати термінами "відсутність чи недостатність лідерства" та "інституційна неспроможність і неефективність".
Це дуже добре проявилось, коли органи і організації системи ООН нині проходять випробування війною в Україні.
Ми бачимо провали спроб МАГАТЕ запобігти ядерному тероризму з боку росії. Бачимо кволу реакцію ЮНЕСКО на знищення та викрадення українських культурних цінностей. Спостерігаємо, як росія використовує сотні по суті вкрадених і перереєстрованих літаків, а у відповідь отримала лише "червоний прапорець" у частині безпеки польотів від ІКАО. Таких прикладів можна навести чимало.
Справедливості заради слід зазначити, що і організації, що не входять у склад ООН, такі як Міжнародний комітет Червоного Хреста, демонструють приблизно такі ж "спроможності".
Отже, необхідна ретельна ревізія ефективності усіх органів і організацій у системі ООН, закриття тих, що показують низьку інституційну спроможність або втратили свою актуальність, і заново перезавантажити у складі нової структури глобальної безпеки шляхом перезаснування організації, робота яких буде актуальною і може бути ефективною, знов-таки шляхом вступу за відповідними критеріями та недопущенням вступу держав, які їм не відповідають, чи проти цінностей і напрямів діяльності якої діяла та чи інша держава-кандидат.
Приміром, не має право потрапити до оновленого ЮНЕСКО країна, яка протягом 10 років перед заявою про вступ нищила або крала культурні пам’ятки. Не може опинитися в оновленому ІКАО держава, яка незаконно привласнила і використовувала чужі літаки - протягом 10 років з моменту припинення цієї практики і повного відшкодування збитків їх власникам.
Головний принцип, який має бути запроваджено при перезавантаженні органів і організації ООН – держави-члени повинні будуть наділити новоутворювані структури "мандатом на дію" та інструментарієм для його ефективної реалізації. Нині діючі організації такого мандату не мають, а отже єдиний доступний їм інструмент реагування на виклики – це заяви з різним ступенем занепокоєності, висловлення співчуття до постраждалого та заклики до совісті агресора.
Межі цих мандатів для різних структур, звісно, будуть різними, і є предметом дискусій. Однак вони точно повинні бути значно ширшими і сильнішими, ніж той рідкісний діючий мандат, який має, приміром, Міжнародний кримінальний суд. Однак бачимо, що навіть ті держави, які ратифікували Римський статут і зобов’язалися його дотримуватись, можуть дозволяти собі вольності навіть у такому стратегічному питанні, як виконувати чи не виконувати міжнародний ордер на арешт військового злочинця.
Так саме спрощеною і автоматичною у нових органах і організаціях має бути система виключення порушників. Не потрібно повторювати нинішніх помилок, коли порушник у якості покарання може просто не бути переобраний до керівного органу організації, і залишений з усіма правами її члена.
Переконаний, що іншого шляху побудови дійсно надійної нової системи глобальної безпеки не існує.
