Блог | Може справді Путін не Україну хоче купити за 13 трильйонів, а Трампа?

Схоже, що путін у стосунках з Трампом виклав свій головний козир - гроші. Але, не просто гроші, а їх фантастично великий розмір - 13 трильйонів доларів США. 

Відео дня

Так,  для Дональда Трампа гроші — це не просто засіб збагачення, а спосіб підрахунку балів у грі, яку він називає бізнесом. Протягом усієї кар'єри та президентства його ставлення до фінансів залишається прагматичним та транзакційним. 

У своїй книжці "Мистецтво укладати угоди" Трамп зазначав, що гроші ніколи не були для нього головною мотивацією, окрім як способом оцінити свої досягнення. Для нього справжній азарт полягає у самому процесі укладення угод.

Однак, незважаючи на багаторічний досвід бізнесмена, такої фантастичної бізнесової  пропозиції, яку запропонував йому путін,  у Трампа ніколи не було. Трамп, далеко не бідна людина і як показують оприлюднені дані про його особисті статки -  завдяки посаді президента США  Трамп значно збільшив їх розмір. 

На даний час  Forbes оцінює його багатство приблизно в $6,3–$6,5 млрд. При цьому у  вересні  2025 року показник сягав пікових $7,3 млрд.  У січні 2026 року агентство Bloomberg оцінило статки  родини Трампа  у $6,8 млрд.

Для порівняння, на початку 2024 року його статки оцінювали лише у $2,6–$3,9 млрд. Трамп часто переносить бізнес-підхід на державне управління. Наприклад, він заявляв, що США мають "повернути свої гроші", витрачені на допомогу Україні, та пропонував продавати членство у своїй "Раді світу" за 1 мільярд  доларів.  Незважаючи на любов до розкоші, Трамп вважає за дурість гордість, яка заважає торгуватися чи економити. Він радить витрачати стільки, скільки потрібно, але не більше, ніж можна собі дозволити.  Після повернення до влади у 2025 році Трамп активно монетизує свій бренд, продаючи ліцензійні товари: від Біблій та годинників до криптоактивів та кросівок.

Мабуть ніхто не буде сперечатись проти того, що у путіна дуже сильні спецслужби. Не можна виключати, що саме спецслужби досконало вивчивши психологічний портрет Трампа, визначили, що він більше за все любить славу і гроші, або навпаки - гроші і славу. Не виключено, що саме тому  і виникла ця пропозиція з  цим фантастичним бізнес-проектом. До цього треба лише додати, що ця бізнесова пропозиція путіна, адресована не для Сполучених Штатів, а особисто для Трампа. У разі її реалізації Трамп, його родина і найближче оточення стануть фантастично багатими людьми, яких ще не знала планета.

13 трильйонів ( по різним оцінкам від 12 трильйонів) - це так званий "пакет Дмитрієва".

Згідно з розслідуванням The Economist путін через главу Російського фонду прямих інвестицій Дмитрієва ніби-то запропонував команді Дональда Трампа економічну угоду на суму 12–14 трильйонів доларів:

•  Росія пропонує США масштабне економічне співробітництво (інвестиції в енергетику, авіацію, видобуток корисних копалин та відновлення розрахунків у доларах) в обмін на припинення підтримки України, визнання окупованих територій російськими та повне зняття санкцій.  Критики та деякі сенатори США (наприклад, Шелдон Вайтгаус) висловлюють побоювання, що ця пропозиція є спробою Росії "купити" лояльність американської адміністрації через приватні бізнес-інтереси осіб, наближених до Трампа.
•  Президент України Володимир Зеленський підтвердив, що українська розвідка знає про цей "пакет" і вважає його спробою Кремля виторгувати Україну за обіцянки майбутніх прибутків для США. 

Інформація про пропозицію у 12 трильйонів доларів (а не 13) дійсно була опублікована у виданні The Economist 17 лютого 2026 року.

Однак, саме видання ставиться до цієї цифри з великим скепсисом і називає її гіперболою, вигаданою для того, щоб зацікавити Дональда Трампа. 

Путін, користуючись певними психологічними особливостями Трампа фактично спокушає його і підштовхує до грандіозного геополітичного бізнес проєкту.

Суть пропозицій  полягає у тому, що Кремль пропонує США доступ до проєктів у сфері енергетики (Арктична нафта і газ), розробку рідкоземельних металів, будівництво дата-центрів та навіть тунелю під Беринговою протокою в обмін на зняття санкцій та припинення війни в Україні на умовах РФ.  

Аналітики The Economist вважають суму у $12 трлн абсолютно нереальною. Для порівняння, весь річний бюджет ВВП США орієнтовно складає біля 28 трильйонів доларів, а річний бюджет ВВП Росії становить  лише  близько $2 трлн. Навіть за найсприятливіших умов щорічні доходи американських компаній не перевищили б $340 млрд.

Видання попереджає, що така угода може бути пасткою, яка допоможе відновити російську економіку та підготувати Кремль до майбутніх війн і не принесе реальну вигоду Трампу.

Представники РФ (зокрема Дмитрієв) назвали повідомлення The Economist щодо пропозиції $12 трлн "фейком", водночас заявивши, що потенційний портфель спільних проєктів у разі зняття санкцій може перевищувати $14 трлн.

Отже, The Economist справді писав про це, але не як про доведений факт реальної угоди, а як про спробу Росії "купити" лояльність США за допомогою фантастичних та малореальних економічних обіцянок.

На поточний час сума в 13 трильйонів доларів (або навіть 12 трильйонів, які згадуються в медіа) у тисячі разів перевищує особовий статок Дональда Трампа, проте ці цифри фігурують у контексті масштабних геополітичних пропозицій з боку Кремля, а не прямих розрахунків із президентом.

Йдеться не про особистий хабар  Трампу, а про комплекс економічних  обіцянок, якими путін намагається спокусити Трампа, в обмін на зняття санкцій та "продажів" або здачу інтересів України. 

Чи можна купити Трампа як "фізичну особу" за такі кошти ?

Eксперти вважають , що технічно неможливо, оскільки ця сума нереальна для будь-якої приватної особи чи навіть бюджету РФ. Цифра в трильйони доларів — це лише гіпотетична оцінка вартості ресурсів та економічних вигод, які Росія намагається використати як важіль впливу на зовнішню політику США.

Експерти видання The Economist зазначають, що цифра у 12-14 трлн є значно завищеною і радше є "політичною приманкою" для Трампа.

Тобто, головна мета цієї фантастичної бізнесової пропозиції  путіна, полягає не у тому, щоб реально купити Трампа і повʼязати його спільними бізнес-проєктами, які спонукають Трампа до того щоб кардинально переглянути геополітичне місце Росії і особисто путіна у сучасній світовій політиці. Це буде хитрий і підступний план путіна. Очевидно, що багато хто із аналітиків упевнені у  тому що  цей план і неможливо виконати, що він багато у чому є нездійсненною фантастикою, ніж реальним планом до дії,  більше того з урахуванням того що Трампу скоро 80 років і у владі  йому залишилось бути трохи менше ніж два роки, ніхто і не збирається його виконувати.

Для путіна головним буде сам факт підписання такого історичного документа, який фактично буде зобовʼязувати Трампа задіяти усі можливості потужної країни, щоб примусити Україну завершити війну на умовах путіна, оскільки без виконання цієї умови неможливо буде реалізація основних бізнес-проєктів.

Путін в повній мірі усвідомлює трагізм свого становища і ті катастрофічні наслідки, які наближаються у разі якщо не буде за допомогою Трампа підписаний мир в Україні, а фактично капітуляція України.

Путінська пропаганда легко переконає населення Росії у тому, що завдяки їх правителю Росія досягла видатних результатів у війні з Україною. Усі цілі, передбачені СВО, досягнуті. Більше того, з Росії знімаються усі санкції, Росія повертається у міжнародну політику, як один  із світових лідерів, а бізнес-проєкт підписаний  путіним  з Трампом, перетворить Росію у рай на Землі. 

Тільки такий перебіг подій може врятувати Путіна і його владу.

Єдине, що перешкоджає реалізації цих фантастичних ідей - непоступливість України і тверда позиція європейських партнерів.

Незважаючи на мирні переговори, в тому числі і в Женеві,  які більше нагадують їх імітацію, російське керівництво тепер ще більше продовжує наполягати на зміні політичної влади в Україні як на одній із ключових умов для припинення війни, оскільки Зеленський категорично відмовляється виконати вимоги путіна.

Більше того, Зеленський публічно висловив незгоду з підходом Дональда Трампа до мирних переговорів, назвавши тиск США на Україну щодо вчинків Росії "несправедливим".  

В інтерв'ю Axios 17 лютого 2026 року Зеленський заявив, що шлях до тривалого світу не може будуватися через фактичну перемогу Володимира путіна. Він підкреслив, що Трампу "легше тиснути на Україну", ніж на Росію, але Україна не має наміру поступатися своїми "червоними лініями", зокрема територіями. Саме тому, президент Зеленський зараз  "як кістка в горлі у путіна". Вимога, яку у Кремлі часто називають "денацифікацією", є частиною більшої стратегії, спрямованої на встановлення повного політичного контролю над Україною. 

Не секрет, що кінцевою метою путіна  є усунення проєвропейського керівництва  України та призначення лояльних до Москви політиків, що фактично позбавить Україну суверенітету та розверне її зовнішньополітичний курс у бік Росії.

Зміна влади на проросійську є найнадійнішим способом гарантувати нейтральний статус України та її гарантовану відмову від вступу до НАТО. Кремлю потрібен уряд, який офіційно визнає анексію окупованих територій (Донецької, Луганської, Запорозької та Херсонської областей) та Криму,  що чинна влада  України  категорично відкидає. Для російського населення вимога зміни влади подається як боротьба з "неонацизмом", що дозволяє путіну виправдовувати продовження війни на виснаження навіть за відсутності значних територіальних здобутків. 

Аналітики Institute for the Study of War (ISW) зазначають, що такі ультиматуми свідчать про те, що Росія не зацікавлена ​​у реальному компромісі, а прагне капітуляції української держави. Попри тиск та оновлені мирні пропозиції з боку США та міжнародних партнерів, Кремль тримається курсу на максималістські цілі.

Путін намагається використати бізнес-пропозиції на суму близько 12–14 трильйонів доларів, щоб схилити Дональда Трампа до угоди щодо України на умовах Кремля.

Ця стратегія, яку у ЗМІ називають "пакетом Дмитрієва" (на честь голови Російського фонду прямих інвестицій Кирила Дмитрієва), спрямована на те, щоб перетворити геополітичну трагедію - війну в Україні на комерційну угоду.  Оскільки Росія не змогла досягти швидкої військової перемоги в Україні, Кремль намагається досягти своїх цілей через дипломатію та економічний підкуп, пропонуючи США вигоду в обмін на припинення підтримки Києва та зняття санкцій.

Експерти застерігають, що ці пропозиції можуть бути "пасткою", оскільки реальна вигода для США може виявитися значно меншою, ніж обіцяне, тоді як політичні вчинки (визнання окупованих територій) будуть незворотними.

Отже, з якої б сторони не підійти до  питання як путіну переможно завершити війну, результати якої можуть обернутись для нього особисто і для Росії величезною геополітичною трагедією, відповідь на нього упирається на непоступливість української влади і особисто президента Зеленського, що змушує путіна шукати хоч і нереалістичні, або навіть фантастичні бізнес-проєкти для Трампа, щоб спокусити його остаточно перейти на його бік.

Як в частині завершення війни в Україні на умовах путіна, так і повернення Росії в міжнародну політику, як світового лідера, путін доклав максимальних зусиль щоб заохотити  і спокусити Трампа такою фантастичною пропозицією.

Єдине, що заважає для її реалізації - Україна і її президент Зеленський.

Саме тому Путін наполягає на тому, щоб в Україні були  як найшвидше проведені президентські вибори і він сподівається, нарешті,  отримати в Україні такого президента, який стане безсоромною маріонеткою в руках путіна.

Впевнений, що Путіна знову чекає глибоке, не просто розчарування, а потрясіння, тому за усі ці роки ненависті до України,  путін так і не зрозумів, що Україна не Росія і що носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ.

 Будь-які бізнесові проєкти, які зʼявляються в голові у путіна з метою підкупити президента США Трампа і які направлені на знищення української державності чи українського народу, ніколи не будуть реалізовані, оскільки український народ ніколи і нікому не дозволить це зробити.

Може справді путін вирішив за 13 трильйонів купити не Україну, а Трампа, оскільки  усвідомив, що Україна  не продається.

Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZ.UA – запосиланням...