Блог | Майбутня відбудова України: з чого варто почати
Все частіше доводиться чути обговорення майбутньої відбудови України. Задають питання, що я думаю з цього приводу. Можу коротко назвати ключові принципи, важливі, на мій погляд:
1. Потрібно думати не про відновлення всього, що було, а про створення нового такого, яке потрібне громадянам України. Оскільки в результаті війни відбуваються не тільки руйнування, а й незворотні демографічні зміни, переселення людей, релокація бізнесу… Тому невідомо, чи в людей буде бажання і можливість повертатися саме в те місто чи село, звідки вони виїхали.
2. Перш ніж починати щось будувати, треба скласти стратегічний план де і чого будуть потребувати громадяни після перемоги. Звичайно, це неможливо оцінити точно, бо ніхто сьогодні сам за себе не скаже на 100%. Тому треба робити прогноз на основі соціологічних опитувань, експертної оцінки безпекових факторів, економічної кон’юнктури, прогнозу потреби трудових ресурсів тощо.
3. Найкраще це зможуть зробити робочі групи, сформовані з представників органів місцевого самоврядування, незалежних експертів (представників аналітичних центрів, наукових установ, бізнес-асоціацій тощо і представників урядових структур. Це має бути відкритий інклюзивний діалог. Тільки тоді є шанс на точність прогнозів, які ляжуть в основу планування, і довіру до них.
4. Наприклад, кошти на житло необхідно інвестувати не тільки туди, де воно було зруйновано, а туди, де його потребують ті, хто втратив житло в результаті руйнувань. Не факт, що всі вони захочуть і зможуть повернутися туди ж. Щоб люди поверталися, їм потрібно не тільки житло, але й безпека, робота, освіта для дітей. Ці потреби і можливості необхідно спрогнозувати, оцінити, запланувати.
5. Перш ніж починати реальне будівництво, необхідно відбудувати інституційну спроможність до управління та врядування, насамперед:
a) спроможність уряду до аналізу та формування політики розвитку країни (директорати в міністерствах). Без цього ми будемо, як сліпі мандрівники в пустелі, ходити по колу, породжувати суспільні конфлікти та корупцію;
b) спроможність місцевого самоврядування планувати розвиток своїх територій в інтересах громадян, які проживають в громадах, і брати за це відповідальність;
c) спроможність судової влади розв’язувати конфлікти і гарантувати справедливість, базовану на верховенстві права;
d) спроможність проводити чесні вибори за участі справжніх представницьких партій, опертих на інтереси громадянського суспільства
6. На другому місці після владних інституцій за важливістю є відбудова (чи побудова) спроможної та ефективної інфраструктури (електроенергетика, зв’язок, транспорт). При цьому необхідно враховувати, що ми перестали бути транзитною державою. Тому план розвитку інфраструктури повинен виходити з пріоритетного завдання приєднувати нас до європейських мереж. Наприклад, європейські залізниці та автобани треба починати будувати від західних кордонів до Києва, а потім далі на схід і південь.
Очевидно, це далеко не всі важливі питання, але, думаю, що ці точно важливі.
