Блог | Кримській "сакральності" прийшов кінець

Вибухи на військових об'єктах в окупованому Криму – це не просто удар по арсеналам зброї. Упевнений, це ще й кінець кримської "сакральності", міф про яку насаджується російською пропагандою та особисто Володимиром Путіним із перших днів анексії півострова.

Відео дня

Весь сучасний російський політичний устрій базується на цій самій "сакральності". Окупація Криму дозволила Володимиру Путіну зіграти на псевдопатріотичних емоціях великої частини російського населення і почати інтенсивніше, ніж раніше, закручувати гайки.

Міф про російську парламентську опозицію остаточно випарувався: за анексію Криму голосували представники всіх представлених у Державній думі політичних партій, а єдиного депутата, який наважився проголосувати проти – Іллю Пономарьова – піддали обструкції та змусили емігрувати.

Але ж ще в грудні 2011 року, лише за два з половиною роки до анексії, учасники протестів на Болотній площі виступали проти фальсифікації підсумків парламентських виборів, проти того, що у висуванців "Справедливої Росії", на їхню думку, незаконно відібрали депутатські мандати.

У 2014 році було вже абсолютно неважливо, від якої партії був обраний депутат – від "Єдиної Росії", "Справедливої Росії" чи ЛДПР. А в 2022 році незмінний лідер "Справедливої Росії" Сергій Миронов – один із головних і найзатятіших прихильників "спецоперації".

При цьому стійкість російського "нового ладу" передбачала стабільність у Криму. Кремль вважав за краще приховувати, що перетворює український курорт на російську військову базу.

Навпаки, всіляко віталася інформація про розвиток кримського туризму, спростовувалися повідомлення про виснаження водних ресурсів півострова (на противагу постійним заявам російських та маріонеткових кримських керівників про те, що дніпровська вода "не потрібна", окупанти відразу ж після захоплення Херсонщини запустили Північно-Кримський канал).

Уявити Крим, на території якого вибухатимуть снаряди, гадаю, було абсолютно неможливо, – принаймні постійним глядачам російського телебачення.

І ось цей образ стабільного Криму розвіявся у всіх на очах. Якщо після вибухів на військовому аеродромі під Саками російські офіційні особи ще могли говорити про необережне куріння поряд із військовими літаками, то тепер говорять про диверсії. А де диверсії – там і диверсанти.

Виходить, що горезвісні російські спецслужби, які постійно когось "відловлювали", приписували диверсії кінорежисерам і журналістам, розкручували справи заради "зірочок" на погонах та допомоги пропагандистам, справжніх "шкідників" знешкодити не змогли? І створили додаткові труднощі власним військовим, які вже місяць продовжують "утюжити" південь і схід України, але незважаючи на руйнування і жорстокість, так і не можуть досягти серйозних результатів.

І дивуватися з того, що доблесні російські чекісти "не впоралися", не доводиться. Тому що "кошмарити" бізнес і вигадувати звинувачення Олегу Сенцову чи Владиславу Єсипенку – зовсім не те саме, що запобігати справжньому знищенню російських військових об'єктів.

За підсумками кількох літніх кримських днів, схоже, можна стверджувати, що ФСБ Росії може змагатися в "ефективності" та здатності реагувати на справжні виклики з армією Росії.

Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...