Коваленко: новий аргентинський друг України – що стоїть за візитом Зеленського
Візиту президента України Володимира Зеленського на інавгурацію президента Аргентини Хав'єра Мілея багато хто недооцінив, почавши заглиблюватися в пекельну конспірологію замість елементарної практичності. Насправді ця поїздка вирішила цілу низку політичних завдань для України у дуже далекому, але від цього не менш важливому латиноамериканському регіоні.
Докладніше про це читайте у матеріалі спільного проєкту OBOZ.UA та групи "Інформаційний спротив".
Останнім часом будь-який контакт представників української влади із закордонними колегами в нас у рамках аналізу зводиться до обмеженої оцінки на рівні військово-технічного співробітництва: мовляв, що ця взаємодія дасть Україні у питанні протидії російській окупації та для звільнення територій? Такий підхід докорінно неправильний, але здебільшого саме йому і віддається перевага під час оцінювання контактів того чи іншого рівня.
Що стосується новообраного президента Аргентини Хав'єра Мілея, то він настільки екстравагантна персона, що багатьом здається не зовсім надійним і не зовсім доречним новим другом України.
Але така думка є наслідком вузького кругозору тих, хто оцінює, і відсутності елементарного розуміння аргентинської культури й темпераменту. До того ж, якщо цю людину обрала більшість аргентинців, отже, вони їй довірилися і побачили в ній надію на зміни, чи не так?
Але все ж таки зараз мова не стільки про вибір аргентинців, скільки про те, що ж спонукало президента України подолати тисячі кілометрів у такий непростий для нашої країни час заради присутності на інавгурації президента Аргентини. Країни, яка відігравала у двосторонніх відносинах із нами далеко не другого й навіть не третього плану роль.
Для розуміння того, наскільки корисною може виявитися для України дружба з оновленою аргентинською владою, варто приділити увагу як питанню військово-технічного характеру (куди вже без нього в наших реаліях), так і питанню великої політики.
Військово-технічна співпраця
Армію Аргентини та її військово-промисловий комплекс не можна назвати визначними та передовими. В основному збройні сили цієї країни (Fuerzas Armadas argentinas) залежать від іноземних поставок, а оновлення не проводилося досить давно й, порівняно з потенціалом інших латиноамериканських армій, значно поступається більшості. Але все ж таки низка цікавих позицій можуть бути корисними і для України.
Наприклад, у 2023 році компанія Military Fabrications відновила виробництво боєприпасів для 120-мм мінометів, 105-мм артилерійських пострілів для гармат ОТО Melara та 105-мм реактивних снарядів для РСЗВ Pampero.
Не дуже вражаючий набір, але на сьогодні 105-мм гармати, зокрема і ОТО Melara, займають важливе місце в артилерії Сил оборони України.
Крім того, сама Аргентина роками накопичувала боєприпаси інших калібрів, наприклад 155-мм для гаубиць CITER і CALA-30, розроблених аргентинським Інститутом науково-технічних досліджень ВСА і Military Fabrications відповідно.
Але все ж таки питання військово-технічного характеру для нас (і не тільки для нас) – другорядне.
Велика політика
На жаль, Латинська Америка має дуже серйозну присутність і вплив з боку Росії, що обумовлено наявністю у політичному житті практично кожної країни континенту соціалістів. У низці країн Росія досягла неймовірно високого рівня неприхованої підтримки – наприклад, як у Венесуелі чи Нікарагуа, де також присутні вже й російські ПВК.
І Аргентина, на жаль, довгий час була більш проросійською, ніж прозахідно-проамериканською. Наприклад, взаємини між президентом РФ Володимиром Путіним та колишньою президенткою Аргентини Крістіною Кіршнер уже стали притчею во язицех. Саме за Кіршнер виникла ідея посилити аргентинські ВПС російськими літаками, які були б передані в оренду за... їжу. Тобто Аргентина б розплатилася з Росією за бойові літаки пшеницею та яловичиною.
А 2021 року Аргентина готова була укласти з РФ контракт на постачання винищувачів нібито п'ятого покоління Су-75 Checkmate. А він на той момент існував у єдиному екземплярі, причому з фанери.
Тобто вплив Росії та корупція були настільки великі, що тодішня влада готова була закуповувати кота в мішку – при тому, що навіть сам мішок невідомо коли, через скільки десятиліть, могла б дочекатися Аргентина.
Ще один факт – під час пандемії коронавірусу Аргентина стала першою країною, яка офіційно стала імпортувати й застосовувати російську вакцину Sputnik-V.
Тобто неважко зрозуміти ступінь впливу Росії на Аргентину та їхню взаємодію на регіональному рівні. Але зараз ситуація обернулася кардинально проти Москви, оскільки Хав'єра Мілея можна сміливо назвати русофобом, а його політику точно не проросійською. При цьому новий президент Аргентини відкрито висловлюється за підтримку України, що дає нам серйозний політичний майданчик підтримки в Латинській Америці.
Тому Аргентина для України – це не стільки про військово-технічне співробітництво, як про велику політику. Хав'єр Мілей може стати адвокатом України в Латинській Америці й не тільки. При цьому він сам, очевидно, зовсім не проти такої ролі.
Факт, що свідчить про це, – те, як на інавгурації президента Аргентини були розподілені посадкові місця. Ще ніхто й ніколи настільки щільно не затискав главу угорського уряду Віктора Орбана в куток.
І бачите як несподівано, що цією людиною став саме президент України. Знову ж таки, завдяки дуже грамотному розподіленню посадкових місць.