Кіпр не є моделлю вирішення конфлікту в Україні, – посол Фірілас
Кіпрська модель не може стати прикладом для мирного врегулювання війни в Україні. Все тому, що конфлікт на острові не завершений, а агресія триває.
Про це заявив посол Кіпру в Україні Михаліс Фірілас під час спілкування з журналістами. За його словами, поширене уявлення про завершення конфлікту на Кіпрі є хибним, оскільки ситуація насправді лишається напруженою.
Відсутність пострілів не означає миру
"Я точно не думаю, що ми дозволимо собі, як з нашої точки зору, так і заради вас, припускати, що кіпрська модель є шляхом вирішення конфлікту. По-перше, конфлікт не вирішено. Давайте це чітко окреслимо. Те, що ми не стріляємо один в одного, не означає, що немає агресії", – сказав дипломат.
Він додав, що агресія зберігається, зокрема у морі, в офіційній риториці Туреччини та спробах переписати історію.
Посол застеріг від того, щоб розглядати Кіпр як приклад "замороженого конфлікту", адже міжнародний контекст і фактори врегулювання відрізняються. Він нагадав, що у випадку Кіпру вирішальну роль відігравала ООН.
Фірілас зазначив, що третина території його країни опинилася під тимчасовою окупацією, і цей досвід лише підкреслює важливість принципів суверенітету та територіальної цілісності. Саме ці засади Кіпр підтримує у випадку України.
Подробиці конфлікту на Кіпрі
У 1974 році Кіпр опинився в центрі трагічних подій, що призвели до поділу острова, який триває й досі. Причиною стала політична криза, пов’язана з втручанням Греції та Туреччини.
15 липня 1974 року військова хунта, що правила тоді в Греції, організувала переворот на Кіпрі з метою приєднання острова до Греції. Президент архієпископ Макаріос був усунутий від влади, що спричинило масштабну кризу та дало Туреччині привід для військового втручання.
20 липня 1974 року Туреччина ввела війська на Кіпр, заявивши, що робить це для "захисту турецької меншини". Уже 22 липня за посередництва Великої Британії було досягнуто домовленості про припинення вогню, яке підтвердила Рада Безпеки ООН резолюцією №353. Турецькі війська закріпилися в районі Кіренії та з’єдналися з анклавом турків-кіпріотів у Нікосії, отримавши контроль приблизно над 10% острова.
Однак бої відновилися вже 23 липня, зокрема поблизу міжнародного аеропорту Нікосії, який став охоронюваною зоною під контролем миротворчої місії ООН (ЮНФІКІП).
З 26 по 30 липня в Женеві відбулася конференція за участі Греції, Туреччини та Великої Британії – держав-гарантів незалежності Кіпру. Там домовилися створити зону безпеки та обговорити новий конституційний устрій.
Однак друга конференція, що розпочалася 10 серпня, провалилася. 14 серпня Туреччина розпочала новий наступ, який завершився захопленням близько 37% території острова.
У 1983 році на півночі острова було проголошено Турецьку Республіку Північного Кіпру, яку визнала лише Туреччина. Решта світу вважає ці території частиною Республіки Кіпр.
Сьогодні близько 78% населення острова становлять греки-кіпріоти, а 18% – турки-кіпріоти. Столиця Нікосія залишається розділеною на дві частини, які відділяє буферна зона ООН.
Попри численні спроби переговорів, остаточного мирного врегулювання так і не досягнуто. Архієпископ Макаріос, який повернувся на острів у грудні 1974 року, попереджав, що Туреччина не збирається поступатися завойованим. Його слова про "роки переговорів" виявилися пророчими – замість кількох років перемовини тривають уже півстоліття.
Як повідомляв OBOZ.UA, президент України Володимир Зеленський заявив, що закінчити війну, яку Росії розв'язала в Україні, можливо лише завдяки спільному сильному тиску на агресора разом із Європою та США й спільній побудові багатокомпонентної системи захисту неба. На кожен виклик агресора він має отримати потужну відповідь.
Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!