Візит Кушнера та Віткоффа до Москви та Києва так і не став прологом до початку мирних переговорів.
Чому? Швидше за все, такої мети й не ставилося.
Головне завдання "переговорної двійки" – це обговорення контурів майбутнього етапу війни, спроба визначити певні параметри нового циклу майбутнього протистояння.
Наскільки це вдалося, ми дізнаємося вже дуже скоро за морфологією нового етапу війни, який розпочнеться цієї осені.
Крім того, "переговорна двійка" явно перевіряла відносини РФ та Ірану.
Іран, як це можна судити за непрямими ознаками, останнім часом різко вдосконалив свої ракетні технології, особливо в частині "далекобійної та великої" балістики.
Можливо, не без допомоги Росії.
У разі загострення відносин між РФ і НАТО Іран може бути залучений до нанесення ударів по європейських країнах під приводом того, що вони "допомагають США". Тегеран уже погрожував і Туреччині, і Болгарії, і Україні, і Кіпру; по Кіпру та базах у Туреччині навіть здійснювалися точкові ракетні залпи.
Удари "великою балістикою" з боку Ірану є ідеальним інструментом ескалації в руках Москви.
Формально вона тут не матиме до цього жодного стосунку, а Європа зможе відповісти вкрай обмежено.
А самі удари з боку Ірану стануть механізмом виснаження засобів ППО в ЄС і призведуть до суттєвого загострення ситуації в самій Європі. Наприклад, Іран може паралізувати авіасполучення в ЄС, завдавши ударів по аеропортах: саме так він діяв на першому етапі війни зі США, завдаючи ударів по аеропортах країн Близького Сходу.
Звісно, Іран не буде сліпою зброєю в руках Москви, але він може отримати щось натомість: постачання продовольства, зброї, космічні розвіддані, нові ракетні технології та навіть технологічні елементи ядерної програми.
Саме союз РФ-Іран викликає зараз найбільше занепокоєння у Вашингтоні.
Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZ.UA – запосиланням...