Блог | Чим слабші українсько-польські відносини – тим сильніша Росія. Чи влаштовує це Євросоюз?
Будьте першими у курсі головного — підпишіться на Новини на OBOZ.UA у Google
ЗБІГ ОБСТАВИН? НЕ ДУМАЮ!
(Це звернення не тільки до польського народу, а й до Євросоюзу, який мав би присікати безглузду політику використання історії в передвиборчих перегонах, а не розглядати резолюції на користь колишнього імперського режиму)
Ми не маємо права мовчати, коли політики, які приходять до влади за допомогою популізму та політичних технологій, радянщини, починають використовувати історію як зброю. Особливо тоді, коли така риторика об’єктивно працює на користь держави-агресора.
Йдеться про президента Польщі Кароля Навроцького.
Ще очолюючи Інститут національної пам’яті Польщі, він публічно заявляв, що українці мають право самі визначати своїх національних героїв. Якщо це Степан Бандера чи Роман Шухевич – це вибір українського народу.
Після обрання Президентом риторика кардинально змінилася.
Що сталося?
Історія змінилася?
Чи змінилася лише політична кон’юнктура?
Сам прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск неодноразово говорив, що історична тематика активно використовувалася у виборчій кампанії Кароля Навроцького. Отже, постає закономірне питання: чи не стала історія просто інструментом боротьби за голоси?
Збіг обставин ? Не думаю.
Не можна не звернути увагу й на інше.
Саме політичні сили, які підтримали Навроцького, неодноразово організовували блокування українського кордону, висипання українського зерна та інформаційні кампанії проти підтримки України. При цьому ці сюжети практично миттєво підхоплювали російські пропагандистські ресурси, які використовували їх для дискредитації України, Польщі та всього європейського партнерства.
Збіг ?Не думаю.
Ще за радянських часів москва зробила історію Волині одним із головних інструментів для розпалювання ворожнечі між українцями та поляками. Сьогодні ці самі інформаційні методички активно використовує кремлівська пропаганда.
Замість комплексного аналізу історії суспільству пропонують спрощену політичну формулу: є лише один винний і лише одна жертва.
Але історія ніколи не буває настільки примітивною.
До Другої світової війни українське населення на територіях тодішньої Другої Речі Посполитої переживало масштабну дискримінацію: політику пацифікації, обмеження української освіти, переслідування громадських організацій, закриття православних храмів, колонізацію українських земель осадниками та силове придушення будь-якого національного руху.
Водночас імперська політика пригнічувала не лише українців. Вона значною мірою позбавляла прав і самих поляків, концентруючи владу в руках державного апарату та військово-політичної еліти.
Будь-яка імперська модель породжує конфлікт.
Коли роками накопичуються приниження, насильство, несправедливість, соціальна нерівність і міжнаціональна ненависть – вибух стає лише питанням часу.
Саме тому трагедію Волині неможливо аналізувати, вирвавши її з історичного контексту.
Жоден злочин не можна виправдовувати.
Жодне вбивство мирних людей не має виправдання.
Але так само не можна виправдовувати політику, яка десятиліттями створювала передумови для цієї трагедії.
Якщо сьогодні окремі польські політики фактично виправдовують імперську політику міжвоєнної Польщі, не бажаючи говорити про її відповідальність за накопичення міжнаціональної ненависті, то виникає закономірне питання:
Вони за демократію, за правила Євросоюзу, чи за імперські амбіції ?
Чи вони готові понести відповідальність за наслідки цієї імперської політики ?
Чи не повторюють вони ті самі помилки, які одного разу вже призвели до моря крові?
Ще одне питання.
Правоохоронні органи Польщі та Служба безпеки України викривали організовані групи, які, за даними слідства, діяли в інтересах російських спецслужб та організовували антиукраїнські акції за винагороду 100-200 доларів.
Збіг? Не думаю.
Масові інформаційні кампанії, професійна символіка, дорога організація протестів, миттєве поширення матеріалів російською пропагандою – усе це потребує відповіді на просте запитання:
Хто фінансує такі процеси? Державний бюджет Польщі ?
З кишені Навроцького ?
Збіг ? Не думаю.
І кому вони вигідні?
Виграє від цього лише кремль.
Бо що слабші українсько-польські відносини – то сильніша росія.
Саме тому будь-який відповідальний європейський політик мав би не розпалювати історичні конфлікти, а спільно з істориками обох держав шукати правду, визнавати злочини всіх сторін та будувати майбутнє без маніпуляцій.
Історія не повинна бути технологією виборчих кампаній.
Вона має бути наукою.
Бо коли політики починають використовувати історію як зброю – виграє не Польща.
Не Україна.
Виграє лише кремль.
