Блог | Антиросійський демарш Азербайджану, або Чому це наша війна також

Відразу після першої перемоги Баку в Карабахській війні одна азербайджанська дипломатка мені сказала: "Вы думаете, мы любим русских? Конечно нет, но мы решили их танцевать. И перетанцевали. Мы просто умеем ждать".

Відео дня

Але це було давно. Хоча й про недавні події мало вже хто памʼятає. Зараз вже більшість забула, що нинішній виток загострення стосунків Москва -Баку розпочався в той момент, коли над Чечнею, росіяни збили азербайджанський літак і не дали йому приземлитися в Росії. І навіть не в цьому була проблема. А в тому, що Путін вирішив не вибачатися. Він звик, що перед ним танцюють. А те, що світ змінився він не помітив. 

Точніше, може й помітив, але вибачитися - це означає визнати рівність "кавказьких татар" (так імперія називала азербайджанців) рівними собі. А це неможливо. Неможливо, бо тоді треба визнавати рівність українців, білорусів, казахів, а потім і башкирів, тувінців та чукчів. 

Але в Путіна цугцванг. Визнати когось рівним росіянину він не може. Точно так він не може і покарати економічно Баку., бо  він аж надто залежний від Анкари. 

Але це не найголовніше. Наша війна  - це не тільки і не стільки війна за території, скільки за визнання нас іншими. І те, що зараз робить Баку, те як Пашинян садить вірменського Іванішвілі - це частинки куди складнішого процесу. Процесу примушування Путіна (колективного Путіна) до визнання того, що українці, казахи, вірмени, азербайджанці, якути інгуші та росіяни - різні народи.  

 Ми дуже недооцінюємо саме цей аспект нашої війни. Бо це, перш за все, війна за ідентичність.

Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...