Блог | Англійка гадить!

Минулого тижня Oboz з моєї подачі опублікував хороший огляд війн Росії (всі вони були агресивними) пера Злати Рапп-Гервалдене. Єдине, що мій погляд не розглянуто, це підготовка вдовою Петра I імператрицею Катериною I походу на Данію. Напад зірвали англійці – звідси й назва моєї замітки.

Згодом багато своїх провалів і промахів Росія пояснювала саме цим – підступами англосаксів. І часом це мало підстави. Наприклад, добре відомо, що біля витоків російської військово-морської мощі стояв Петро I. Менш відомо, що більшість кораблів Петра побудували англійські майстри і багатьма їх командували англійці. Я не раз писав про це, наприклад, у статті "Британське коріння російського флоту". Більш докладно це розглянуто в моїй книзі "Мати всієї комерції".

Тим більше дивно, що відсутність хорошого флоту завадила його вдові висловити материнську любов повною мірою. Причому трапився цей несподіваний афронт всього через рік після смерті її чоловіка, царя-реформатора, кораблебудівника, мореплавця і теслі, коли здавалося б флот не міг занепадати і перебував у силі.

Справа була така. Коли з Анною, молодшою дочкою Катерини і Петра, одружився голштинський герцог Карл-Фрідріх, як посаг він побажав відібрати у датчан Шлезвіг. І хоча зовсім недавно Данія була союзником Росії, а цариця гостювала в Копенгагені, щастя дочки було важливіше. Чуйна теща зібрала 15 лінійних кораблів (ЛК), 4 фрегати та 80 галер, а на суші наказала готувати корпус у 40 тисяч багнетів.

Проте похід не відбувся. У травні 1726 р. сильна англо-датська ескадра в 31 вимпел під командою знаменитого адмірала Уейджера (його атака на іспанський "срібний флот" під вест-індською Картахеною відома як Wager's Action) прийшла до Ревеля і привезла цариці лист великобританського короля. У якому той недвозначно застерігав вінценосну сестру від необдуманих вчинків. Причому ця ескадра залишилася у Ревеля на все літо, що геть-чисто виключало помисли про заморську авантюру. Наступного літа британські вітрила знову замаячили на Балтиці – і від витівки зі Шлезвігом довелося відмовитися.

Чому ж цариця відмовилася від нападу на Данію? Чому потужний Балтійський флот не викинув зухвалих гостей, не дав їм відсіч? Адже на літо 1726 р. до його складу входило 35 кораблів, могли б потягатися з британцями!

Не могли. При найближчому розгляді з'ясовується, що 14 їх було перетворено на допоміжні судна чи вважалися у штаті суто номінально. Загальний стан описує запис №5755 від 10 жовтня 1726 р. в журналі адміралтейств-колегії: "…корабельные мастера Козенцъ, Броунъ, Рамзъ, Меншиковъ … усмотрели, что военные корабли весьма гнiютъ и ни который в службе более 9-ти летъ быть не можетъ, також и ныне большiе 1-го, 2-го и 3-го ранговъ едва не все требуют велiкой починки…"

Такий результат флототворчої спроби Петра I. З огляду на вкрай низьку якість будівництва його кораблі витримували в середньому 6 кампаній,  тоді як європейські плавали десятки років, а трофейний шведський "Вахмейстер" прослужив майже півстоліття. Така ж була якість команд, і навіть через багато десятиліть, наприкінці XVIII століття російські моряки сильно поступалися британським.

Так, у травні 1795 року вже Катерина II, борючись із революційною Францією, наказала негайно відправити до Англії ескадру з дванадцяти кораблів, шести фрегатів та двох катерів. Там вони надійшли під початок адмірала Данкена і разом з англійськими служили в Північному морі. Спільні плавання принесли велику користь, і 25 вересня командувач ескадрою віце-адмірал Хаников слав імператриці повідомлення, в якому писав:

"При цьому повинен я зізнатися, що з'єднання наше з англійцями було нам корисне, бо люди наші ревнуючи моторності і розторопності англійців і намагаючись не поступатися ним у тому, як те, у взятті рифів, у надбавці і зменшенні вітрил і в усьому іншому, стільки нагострилися, що те, що раніш робилося в 10 чи в 12 хвилин, зараз роблять вони у 3 чи 4 хвилини".

Тобто і після ста років творення флоту російські моряки сильно поступалися в майстерності британським.

Згадаймо також, хто командував російськими кораблями та складав кістяк їхніх офіцерів. У 1719 р., коли флот Петра провів бойову операцію у районі Лемланда майже повному складі, лінійними кораблями командували наступні командири, цитую:

"Екатерина" – Петер Бредаль (Норвегия)

"Арондель" – Ипат Муханов (Россия)

"Уриил" – Вилим Торнгоут (Голландия)

"Гангут" – Матиас Фалкенберг (Германия)

"Мальбург" – Роберт Литл (Англия)

"Ягудиил" – Джон Деляп (Англия)

"Девоншир" – Джон Ден (Англия)

"Рафаил" – Якоб Шапизо (Германия)

"Перл" – Франц Вильбоа (Франция)

"Нептунус" – Данила Мясной (Россия)

"Ингерманланд" – Мартин Гослер (Германия)

"Святой Александр" – Исаак Брандт (Дания)

"Варахаил" – Иоган Стихман (Германия)

"Рандольф" – Петер Бене (Голландия)

"Селафаил" – Витус Беринг (Дания)

"Портсмут" – Эдмонд Уркварт (Англия)

"Британия" – Рене Лани (Франция)

"Москва" – Вильям Гей (Англия)

"Шлиссельбург" – Хенрик Вессель (Норвегия)

"Лондон" – (?)

"Ревель" – Иван Сенявин (Россия)

Тобто з 21 командира лише 3 росіяни. Флагманами ескадри були сам цар і шаутбенахт (контр-адмірал) голштинець Петер Сіверс. Померлого 1718 р. Шельтинга замінив контр-адмірал англієць Томас Гордон. Компанію їм складали три капітан-командори: англієць Томас Сандерс, уродженець Брабанта Іоан ван Гофт та Наум Сенявін.

Лінійними кораблями та фрегатами, які не брали участі в цій операції, командували:

Армонт" – Бон (?)

"Святой Илья" – Иоан ван Фианен (Голландия)

"Самсон" – Джон Ден (Англия)

"Эсперанс" – Самуэль Армитаж (Англия)

"Лансдоу" – Петер Трезель (Голландия).

Про що ще говорити, якщо з 53 шканцевих журналів за 1719–1724 рр., що зберігаються в окремих зборах Російського державного архіву ВМФ, російською мовою велися 23, голландською 14, англійською 12 і датською 4. Про опір Британії не можна було й помислити!

Тому все літо 1726 англо-датська ескадра по-господарськи провела в Ревелі (Таллінні), точно так, як в 1715 це зробила англо-голландська ескадра адмірала Норріса, а через три чверті століття подібний візит з блиском повторив сам великий Нельсон. Цей порт став символом британської політики канонерок, точкою її застосування.

І це правильно! Росію треба регулярно осаджувати, інакше її горезвісна птиця-трійка затопче і загадить всю цивілізацію і культуру на цій планеті. Після Рейгана не було кому вправляти те, що замінює їй мізки, ось вона і розперезалася, пішла врознос.

Принагідно зауважу, що дарма Гоголь застосував таку гарну алегорію чи то пак іносказання та/або метафору, тобто приховане порівняння до такої потворної країни.