Марін Ле Пен

Маріон Анн Перрін "Марін" Ле Пен – французька юристка і політик, яка балотувалася на посаду президента Франції у 2012, 2017 і 2022 роках. Членкиня та колишня президентка ультраправої партії "Національне об'єднання" (раніше "Національний фронт").

Ле Пен є лідеркою парламентської фракції "Національне об'єднання" у Національних зборах Франції з червня 2022 року.

Коротка біографія

Марін Ле Пен народилася 5 серпня 1968 року. Вона є наймолодшою донькою колишнього лідера партії Жан-Марі Ле Пена.

Ле Пен приєдналася до НФ у 1986 році. Вона була обрана депутатом регіональної ради Нор-Па-де-Кале (1998-2004; 2010-2015), Іле-де-Франс (2004-2010) і О-де-Франс (2015-2021), депутаткою Європейського парламенту (2004-2017).

Вона очолила НФ у 2011 році, отримавши 67,6% голосів і змінивши на цій посаді свого батька, який був президентом партії з моменту її заснування у 1972 році.

У 2012 році Ле Пен посіла третє місце на президентських виборах, отримавши 17,9% голосів, поступившись Франсуа Олланду і Ніколя Саркозі.

Вона вдруге висунула свою кандидатуру на пост президента на виборах 2017 року і посіла друге місце в першому турі виборів з 21,3% голосів. В другому турі програла вибори Еммануелю Макрону, набравши 33,9% голосів.

У 2020 році вона оголосила про своє третє балотування на посаду президента на виборах 2022 року. У другому турі вона знову зійшлася із Макроном, програвши з 41,5% голосів.

Свого часу Ле Пен очолила рух "дедемонізації Національного фронту", який мав на меті покращити імідж партії. Зокрема боролася проти звинувачень партійних діячів у расизмі та антисемітизмі.

2015 року також виключила із партії свого батька після того, як він зробив низку суперечливих заяв. Також Ле Пен переглянула позицію партії щодо опозиції до одностатевих партнерств та абортів, а також перестала підтримувати смертну кару. Разом із тим вона все щу підтримує ідеї, започатковано її батьком, приділяючи особливу увагу сильним антиімміграційним, націоналістичним і протекціоністським заходам.

Ле Пен виступає за проти глобалізації та мультикультуралізму та підтримує обмеження імміграції.

У минулому висловлювалася на підтримку диктатора Володимира Путіна та Росії, виступаючи за тіснішу співпрацю з РФ. В 2022 році засудила повномасштабне вторгнення РФ в Україну, але заявила, що Москва все ще може бути союзником Парижу, коли війна закінчиться.

Ле Пен також підтримала Ізраїль під час війни в секторі Газа.

В 2011 році та 2015 році входила до списку 100 найвпливовіших людей у світі журналу Time.

2016 року видання Politico назвало її другим найвпливовішим депутатом Європарламенту після президента Європарламенту Мартіна Шульца.

31 березня 2025 року Ле Пен, вісім інших депутатів Європарламенту та 12 помічників були визнані винними у розтраті коштів Європейського парламенту, виділених на фінансування штабу "Національного фронту". Вироки для кількох євродепутатів включали заборону балотуватися на політичні посади.

Ле Пен була засуджена до чотирьох років ув'язнення і п'ятирічної заборони балотуватися на політичні посади, що фактично позбавляє її права брати участь у президентських виборах у Франції в 2027 році, а також до штрафу в розмірі 100 000 євро.