Здатна знищити людство: як в СРСР створили автоматизований "пристрій Судного дня"

Холодна війна між СРСР та Заходом не раз ставила світ на межу ядерної катастрофи. Її досі не можна вважати завершеною, поки в Росії існує нинішній агресивний режим.

А нагадуванням про страшні часи гонки ядерних озброєнь ХХ століття є існування найстрашнішого побічного продукту епохи "взаємного гарантованого знищення" – радянської системи автоматичного ядерного удару "Периметр". На заході вона відома під моторошною назвою "Мертва рука" (Dead Hand). Видання Popular Mechanic розповіло про неї детальніше.

Передумови створення "Периметра"

Протягом десятиліть стримуючим фактором між США та СРСР була доктрина взаємного гарантованого знищення (MAD): ніхто не нападає першим, бо у відповідь гарантовано отримає такий самий нищівний удар. У 1970-х роках політика "розрядки" дещо послабила напругу, але згодом вона остаточно розвалилася після вторгнення СРСР до Афганістану та обрання президентом США Рональда Рейгана, який розгорнув активну антикомуністичну кампанію.

У 1984 році США запустили програму Стратегічної оборонної ініціативи (SDI), відому як "Зоряні війни". Хоча Вашингтон позиціонував її як виключно захисний "щит", радянське керівництво побачило в цьому смертельну загрозу. Система протиракетної оборони США не змогла б перехопити тисячі радянських ракет одночасно, тому в Москві вирішили: цей "щит" потрібен американцям лише для того, щоб відбити слабкі залишки відповіді після їхнього першого удару, який мав на меті обезголовити керівництво країни.

Кремль побоювався, що США знищать усе вище радянське керівництво одним точковим ударом, унеможлививши віддачу наказу про запуск ракет у відповідь. Саме для того, щоб "рука" була спроможна натиснути на червону кнопку навіть тоді, коли вона вже "мертва", СРСР розпочав розробку "Периметра".

Як влаштована та працює система "Периметр"

Розгортання системи відбулося у 1985 році. На меті вона мала видалити людський фактор та "унікальну відповідальність" військово-політичного керівництва у критичний момент і гарантувати зворотний ядерний удар по США за будь-яких обставин.

Принцип роботи "Мертвої руки" описується як напівавтоматичний. Ось як вона була влаштована:

• Попереднє приведення в готовність. У момент загрози або передчуття неминучої катастрофи жива людина, що входить в керівництво країни, має запустити режим очікування системи.
• Оцінка руйнувань за допомогою датчиків. Після активації "Периметр" починає моніторити ситуацію через мережу датчиків, які вимірюють атмосферний тиск, сейсмічну активність, рівень радіації та телекомунікаційні шуми, аби підтвердити факт ядерних вибухів на території СРСР.
• Перевірка зв'язку. Якщо підтверджено факт нанесення удару, система намагається зв'язатися з командними пунктами Генштабу. Якщо лінія відповіді жива, контроль залишається за людьми.
• Автоматичний запуск. Якщо ж командні пункти мовчать і система розуміє, що апокаліпсис настав і керівництво знищене, "Периметр" самостійно передає командні сигнали на запуск усіх збережених ядерних ракет через спеціальні командні ракети-передавачі.

Сьогодення та приховані загрози

Поки СРСР існував, "Периметр" мав майже міфічний статус на Заході. Однак, після розпаду Союзу, існування "Периметра" офіційно підтвердили його розробники та військові посадовці, зокрема колишній офіцер РВСП Валерій Яринич, який став одним із головних застережників щодо небезпеки цієї системи.

"Периметр" не був демонований після закінчення Холодної війни, а російська влада неодноразово опосередковано підтверджувала, що система досі перебуває в працездатному та сплячому стані. Сьогодні, в епоху кіберзагрози та цифрових технологій, існування подібного комп'ютерного "судного дня", створеного ще в 1980-х роках, викликає нові занепокоєння – від ризиків технічного збою до потенційної вразливості перед хакерськими атаками.

Раніше OBOZ.UA розповідав, де в Україні знаходиться РЛС "Дуга", яка мала моніторити запуски американських ракет. Об’єкт досі не демонтований.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.