Заснували ще до нашої ери: яке місто настаріше в Україні
Серед численних давніх міст України особливе місце посідає Білгород-Дністровський – місто, засноване ще у IV столітті до нашої ери. За свою історію воно знало і грецьких колоністів, і римських легіонерів, і кочовиків з Великого степу. Місто не раз змінювало назву, але завжди залишалось важливим стратегічним, торговим і оборонним пунктом.
Донині вражає своєю масштабністю й збереженістю одна з наймогутніших фортифікацій Східної Європи Аккерманська фортеця. OBOZ.UA розповідає про історію Білгород-Дністровського.
Історія Білгорода-Дністровського бере початок з античного поліса Офіуса ("місто змій"), закладеного греками-мілетцями на острові між рукавами Дністра.
Згодом поблизу постало ще одне поселення – Тіра, заснована скіфами-орачами. Через природні зміни, зокрема, підняття рівня Світового океану, Офіусу затопило, і мешканці переселились у Тіру. Тут виникла унікальна культура скіфо-еллінів – спільноти, що поєднувала риси грецького та степового світу.
Згодом Тіра стала важливим опорним пунктом Римської імперії, після завоювання Дакії в 107 році. Проте місто неодноразово зазнавало нападів: готів, гунів, а згодом і слов’ян. Після розгрому римських провінцій Тіра поступово втратила античну велич, проте не зникла.
Після приходу гунів і пізніше – слов’ян, Тіра продовжила своє існування під новими назвами. У VII столітті тут оселився хан Аспарух – засновник Першого Болгарського царства. Саме тоді в регіоні остаточно утвердились східні слов’яни, зокрема плем’я тиверців, які відбудували зруйноване місто й назвали його Білий Город – за білий вапняк, що використовувався в будівництві.
Місто неодноразово зазнавало атак: з боку печенігів, половців, татар. У XII столітті воно входило до складу Галицько-Волинського князівства, а в 1241 році було захоплене Золотою Ордою, отримавши тюркську назву Ак-Ліба.
Наприкінці XIII століття місто перейшло під контроль генуезьких купців. У цей період знову змінювалися назви: Аспрокастро (Білий замок), Мальвокастро (Зелений замок), Монкастро (Замок на горі). Згодом, у 1362 році, коли мешканці повстали проти генуезців, закріпилася назва Маврокастро – Чорний замок.
Фортеця, зведена в ці століття, стала символом міста. Її мури завдовжки 2 км і 26 веж, частково збережені донині, свідчать про масштаб і оборонну потугу. Вона мала зовнішній рів, який у разі нападу заповнювали водою, та складну систему воріт і внутрішніх проходів.
У 1395 році місто захопив авангард війська Тимура, але згодом воно знову повернуло собі автономію та активно розвивалося як ремісничий і торговельний центр. Тут виготовляли музичні інструменти, монети, розвивали ремесла, а сам Білгород посідав помітне місце в регіональній економіці.
Білгород-Дністровський неодноразово ставав ареною козацьких походів і геополітичних змін. Ще 1517 року запорізькі козаки під проводом Предслава Лянцкоронського здійснили перший відомий рейд під місто.
У 1574 році 600 козаків на 25 чайках під командуванням Хоми Покотила атакували османський Аккерман, надаючи підтримку молдовському господарю Івану Лютому. Вони ненадовго захопили порт, але фортеця встояла.
1595 року відбувся новий потужний похід – цього разу під проводом гетьмана Григорія Лободи, внаслідок якого козаки взяли як місто, так і фортецю.
У XVII столітті запорожці продовжували здійснювати походи на місто. У 1637 році відбулася битва між буджацькими татарами та союзом кримської орди й загону запорожців, очоленого гетьманом Павлом Бутом (Павлюком). Перемогу здобули кримці, але повстання ногайців згодом підірвало їхній успіх.
Після поразки Мазепи в битві під Полтавою до Бесарабії переселилися козаки-мазепинці на чолі з Пилипом Орликом.
Під час російсько-турецьких війн XVIII століття запорізькі частини неодноразово брали участь у боях під Аккерманом. Зокрема, у 1789 році, коли місто здобули війська під командуванням генерала Віктора фон Ангальта, у штурмі брали участь і українські козаки.
Згідно з Бухарестським миром 1812 року, край перейшов до Російської імперії, татари були виселені, а регіон активно заселявся болгарами, гагаузами, німцями та селянами-втікачами.
У XIX столітті фортеця втратила стратегічне значення. У 1832 році її виключили зі списку військових об’єктів, а згодом мало не розібрали на камінь – втім, її врятувала не культурна турбота, а економіка: дешевше було добувати вапняк у кар'єрах.
Сьогоднішній Білгород-Дністровський – це не лише українське місто з древньою історією, а й одне з найстаріших безперервно заселених міст Європи. Його минуле – це історія численних цивілізацій, які залишили свій слід у культурі, архітектурі та пам’яті. А Аккерманська фортеця і досі височить над Дністровським лиманом як мовчазний свідок великих подій минулого.
Раніше OBOZ.UA публікував архівні фото Білгород-Дністровського.
Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.