Який алкоголь пили в СРСР: 10 найгірших напоїв
Одним із найбільш дивних і парадоксальних наслідків планового характеру економіки СРСР було те, що в магазинах майже завжди було повно алкоголю, але якісних напоїі серед всіх цих пляшок годі було відшукати. Через це люди купувати те, що доступне, не надто замислюючись про смак чи наслідки.
У пам’яті багатьох залишилися жахливі напої, які не приносили особливого задоволення від споживання і сильно били по здоров’ю, але які все ж стали частиною повсякденного життя. Їх об’єднували під спільною назвою шмурдяки. Автори YouTube-каналу "Українська ностальгія" розповіли про десятку найгірших із них.
Портвейн 777 ("Три сокири")
Беззаперечний символ дешевого алкоголю. Його можна було знайти завжди, на відміну від кращих вин. Примітивізоване виробництво – сік, спирт і нагрівання без витримки – давало різкий смак і швидкий ефект. Пили його будь-де і з будь-чим, цінуючи не якість, а доступність.
"Агдам"
Азербайджанський портвейн, який масово постачали по всьому Союзу. Легка солодкість і 19 градусів міцності робили його популярним, але технологія залишалася примітивною: виноматеріал і спирт без витримки. У народі напій став об’єктом для жартів, хоча пили його все одно часто і багато.
"Біле міцне" ("Біоміцин")
Один із найдешевших варіантів радянського алкоголю, зроблений із плодово-ягідних сумішей. Його різкий і неприродний смак, який нагадував ліки (звідси й назва "біоміцин") мало кого зупиняв від купівлі – головними аргументами "за" була низька ціна і міцність. Напій швидко "брав своє", але залишав після себе важкі наслідки, які доводилось долати довго і в муках.
"Анапа"
Портвейн із Краснодарського краю, який вважався трохи кращим за відверто дешеві варіанти, але все одно далеким від норми. Його робили з виноматеріалу повторного віджиму, додаючи спирт. Смак виходив терпкий із нотами сухофруктів, але до справжніх вин йому було далеко.
"Кагор 32"
Назва натякала на церковне вино, але вміст був іншим. Замість складної технології виготовлення –суміш виноматеріалу, цукру і спирту. Солодкий і густий, цей напій швидко п’янив, хоча справжнім кагором його не вважали навіть умовно.
"Золота осінь" ("бормотуха")
Типове плодово-ягідне вино, "поліпшене" барвниками і спиртом. Пили його швидко, намагаючись проминути стадію запаху і смаку, настільки вони були неприємні. Зате ефект наставав у доволі короткі терміни. Дешева і доступна "Золота осінь" залишала після себе неприємні відчуття і пекельну печію.
Вермут ("Віра Михайлівна")
Зовні – майже "інтелігентний" напій, але за суттю – те саме дешеве вино з ароматизаторами. Полин і трави давали гіркуватий смак, що нагадував ліки. "Віру Михайлівну" обирали ті, хто хотів чогось "іншого", але ця різниця була лише умовною.
Портвейн №33 ("33 нещастя")
Ще один номерний портвейн без жодної індивідуальності. Виробництво було максимально спрощеним, смак виходив відповідний. Назва в народі точно передавала ставлення до якості напою, але попит на нього залишався стабільним.
Горілка "Солом’янка"
Дешевий варіант горілки з мінімальним очищенням. Сивушні домішки відчувалися одразу, але доступна ціна залишалась запорукою комерційного успіху напою. Гранчак такої горілки був радше способом забутися після важкого дня, ніж напоєм для задоволення.
Одеколон "Тройний"
Найнебезпечніший "напій" у переліку, який по суті взагалі не був алкоголем. Парфумерний засіб із високим вмістом спирту пили через крайню бідність і відсутність вибору. Домішки та технічний спирт у складі призводили до тяжких отруєнь і навіть смертей, роблячи його символом повної безвиході.
Раніше OBOZ.UА розповідав, чим фарбувались жінки в СРСР за відсутності нормальної косметики.
Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.
