Як зекономити: дієві звички часів СРСР

Побут людей в СРСР здебільшого асоціюється з вічним дефіцитом, багатогодинними чергами та забитими мотлохом антресолями. Однак люди, які пройшли через жорна настільки жорсткого побутового дискомфорту, винесли із нього і деякі корисні навички. Наприклад, уміння економити.

Зміна епох перетворила мислення категоріями "нового не дістанем" і "треба берегти, що є" на свідомий підхід до споживання. OBOZ.UA згадує, які звички родом з СРСР допомагають розвивати фінансову грамотність. І яким чином вони трансформувались із вимушених незручностей у раціональний підхід.

Ремонтувати, а не викидати

Одяг, взуття та побутова техніка в СРСР були дефіцитними і коштували дорого. Купити нове хороше пальто чи телевізор було цілою подією, на яку збирали гроші місяцями, а то й роками. Якщо річ ламалася, альтернативи ремонту просто не існувало – її латали і перешивали, аж поки не почне розповзатися в руках.

Сьогодні ремонт часто коштує дорожче за нову річ, через що світ захопило нестримне споживання. Проте звичка лагодити речі повертається у вигляді тренду на апсайклінг (перешивання старого одягу або пошиття нових речей із залишків старих) та філософію свідомого споживання. Люди, які зберегли закладені ще в радянські часи навички, ремонтують якісну техніку чи дорогі речі, щоб не витрачатись даремно на нові.

Робити запаси

Головною причиною, чому в кожній радянській оселі була комора з бакалією та соліннями на зиму, ставала тотальна невизначеність. Якщо сьогодні в магазин "викинули" дефіцитний товар (зелений горошок, туалетний папір, гречку чи згущене молоко), треба було брати скільки дають у руки. Ніхто не знав, коли цей товар з'явиться в продажу наступного разу, тому забиті запасами підвали, антресолі та балкони були нормою.

Сьогодні запаси роблять не через страх порожніх полиць, а заради вигоди та оптимізації часу. Люди вишукують вигідні пропозиції і закуповують продукти і товари великими партіями наперед. Це допомагає заощадити гроші і менше часу витрачати на пошук необхідного. Також у сучасних воєнних реаліях це частина базової безпеки – мати базовий запас на випадок блекаутів чи екстрених ситуацій.

Використовувати багато разів

Одноразових речей у сучасному розумінні в Союзі майже не було. Пластикові пакети були рідкістю, тому їх прали й сушили. Скляні банки та пляшки цінувалися на вагу золота, бо нову тару для домашнього варення чи молока взяти було ніде.

Зараз повторне використання тари допомагає раціональніше планувати домашній простів і залишати по собі менше відходів. Контейнери від солодощів, банки від продуктів слугують для зберігання і фасування припасів. При цьому і від надмірної кількості одноразових предметів зараз теж прийнято відмовлятись – носити з собою шопер (як колись авоську), брати термочашки для кави та скляні контейнери для обідів тощо.

Робити списки покупок

Список покупок у радянські часи був стратегічним планом забігу по напівпорожніх магазинах. Потрібно було чітко розрахувати час, бюджет і врахувати, які товари в яких точках міста теоретично можна "дістати". Помилка у плануванні означала втрату кількох годин у чергах даремно.

Тепер формування списку це базовий інструмент тайм-менеджменту та фінансової грамотності. А на заміну папірцям для нотаток прийшли мобільні застосунки зі списками та для запису витрат. Список допомагає не піддаватися на маркетингові пастки супермаркетів, уникати імпульсивних покупок і суттєво економити сімейний бюджет.

Обмінюватись речами та брати напрокат

Через обмежений доступ до товарів та високі ціни люди ділились одне з одним наявними речами. Дитячий одяг, який швидко ставав малим, передавали між родичами та сусідами по колу. Державні пункти прокату дозволяли взяти на літо намет або скористатися пральною машинкою, яку важко було купити у власне користування.

Ця звичка еволюціонувала в ультрамодну шерингову економіку. Онлайн-барахолки, каршеринги, обмін книжками, оренда вечірніх суконь, вечірки з обміном речами і навіть цілі ярмарки – методів поділитись і обмінятись не бракує. І це зручний спосіб отримати річ без переплат за постійне володіння.

Економити ресурси

Хоча тарифи на воду та світло в СРСР були низькими, держава вела жорстку пропаганду економії. До того ж електроприлади були ненажерливими, а системи постачання часто працювали з перебоями, що додатково змушувало людей обмежувати споживання.

Сьогодні економити ресурси нас змушують високі ціни на них. І це називаються енергоефективністю. Люди встановлюють економні LED-лампи, "розумні" термостати для опалення та купують побутову техніку класу максимального класу енергоощадності, щоб зменшити рахунки та свій вуглецевий слід. Адже турбота про довкілля – ще один суттєвий мотив поводитись саме так.

Готувати вдома і раціонально використовувати харчі

Громадське харчування (здебільшого їдальні) в СРСР було специфічним, а стави, які подавали в закладах, і не завжди смачним. При цьому потрапити до ресторану міг не кожен, а їжа там була по кишені хіба еліті. Тому готували здебільшого вдома. А оскільки продукти діставалися важкою працею та відстоюванням багатогодинних черг, викинути черствий хліб чи залишки каші вважалося неприпустимим – їх обов'язково "реанімували" у нові страви.

Зараз готування їжі вдома – це справжній модний тренд. А економі продуктів – ціла філософія. Люди планують меню, самостійно готують здорові страви, контролюють якість інгредієнтів та калорійність раціону. Залишки продуктів часто заморожують або використовують для приготування нових страв, щоб не викидати власною працею зароблені гроші на смітник.

Раніше OBOZ.UA розповідав, навіщо в СРСР ретельно зберігали використану кавову гущу.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.