Блог | Як воюючий Харків став містом свободи, незламності та українського духу

У російської орди вбивць, варварів і мародерів терориста путіна на Харків завжди були свої особливі плани.

Під час Революції Гідності рашисти хотіли організувати так звану "русскую весну" в Харкові та направили туди Януковича. Досі ходять легенди про фантастичну суму російських грошей для того, щоб Харків відчинив ворота для російських танків. Але ця спецоперація провалилася.

Вдруге, Харків готували для повторення більшовицького захоплення України, як і в 1919 році, вже в 2022 році. Планувався швидкий захід у місто російських військ та активне пропагування місії "освобождения русского Харкова от бандеровцев-нацистов".

І цей путінський бліцкриг було теж повністю провалено.

Чому путінський план перетворення Харкова на "столицю русского міра" призвів до утвердження Харкова як міста СВОБОДИ, НЕЗЛАМНОСТІ та УКРАЇНСЬКОГО ДУХУ?

Бо путінські посіпаки та холуї НЕ ЗНАЛИ історії нашого УКРАЇНСЬКОГО ХАРКОВА!

Свого часу це вільне козацьке місто привабило нашого наймудрішого українця – Григорія СКОВОРОДУ і саме тут появилися його "Байки харківські" як своєрідний моральний кодекс ВІЛЬНОЇ ЛЮДИНИ. Ба більше, "Філософію серця" та концепцію "Спорідненої праці" міг написати лише УКРАЇНЕЦЬ.

Саме в Харкові його учень Василь КАРАЗІН, який про Григорія Савича писав, що "під чубом і в українській свитці ми мали свого Піфагора, Оригена, Ляйбніца", заснував один із перших у Східній Європі університетів.

Інший знаний харківʼянин Григорій КВІТКА-ОСНОВʼЯНЕНКО не лише підтримав українську творчість Тараса Шевченка, а й сам у "Салдатському патреті"(1833) попереджав про небезпечну для українців аморальну експансію м@скалів через їх "московську поведенцію.., щоб зі всякого зідрати… і де б то поживитися".

Ректор Харківського університету (1841 – 1849 рр.), український письменник і перекладач Петро ГУЛАК-АРТЕМОВСЬКИЙ у своїй відомій байці "Пан і собака" попереджав навіть харківських собак бути уважними щодо мародерства московитів:

"…щоб часом м@скалі

(А їх тогді було до хріна на селі),

Щоб м@скалі, мовляв, не вбрались до комори".

ХАРКІВСЬКІ РОМАНТИКИ – Левко Боровиковський, Амвросій Метлинський, Ізмаїл Срезневський, Микола Костомаров…почали всіляко пропагувати українську історію, національні традиції та народні звичаї й фольклор. Ба більше, Микола Костомаров, натхненний українською ідеєю у Харкові, переїхавши до Києва, не лише вступив до "Кирило-Мефодіївського братства", а й написав своєрідну апологію УКРАЇНСЬКОГО МЕСІАНСТВА у своїй "Книзі буття українського народу".

Тут, у Харкові, у 1898 році стараннями родини Алчевських постав ПЕРШИЙ в Україні та другий у світі памʼятник Тарасу Шевченку роботи скульптора В.О. Беклемішова.

У кінці 19 століття саме Харківська студентська громада почала використовувати у своєму середовищі наше знамените гасло "СЛАВА УКРАЇНІ!".

А вже в лютому 1900 року Микола МІХНОВСЬКИЙ виголосив у Харкові свою "Самостійну Україну".

Про свій студентський період майбутній міський голова Харкова і один із фундаторів Української академії наук, батько "Історії Слобожанщини" Дмитро БАГАЛІЙ напише так:

"Моя українізація не була примусовою, а мала стихійний характер і закінчилася за студентських років до 1880 р. Відтоді з мене назавжди вже зробився цілком свідомий українець".

Мусимо також памʼятати й про період марних ілюзій і сподівань української інтелігенції та спробу порозуміння й демократичного співжиття з "хорошими російськими революціонерами та демократами" у часи Харкова, як столиці радянської України. Нетривала УКРАЇНІЗАЦІЯ завершилася погромом української культури, який увійшов в історію під назвою "РОЗСТРІЛЯНЕ ВІДРОДЖЕННЯ". Масові репресії проти діячів культури в Харкові розпочалися в травні 1933 року з арешту літератора Михайла Ялового та самогубства автора гасла "ГЕТЬ від МОСКВИ" Михайла ХВИЛЬОВОГО і завершилися в карельському урочищі Сандармох вбивством понад 250 українських письменників та науковців…

Який же був правий Остап Вишня, коли в Харкові написав свій знаменитий "Шовінізм", в якому здивовано відреагував на ставлення до України "дружніх" російських більшовиків:

"Українцем можеш бути, а любити Україну – зась! Повісять!.."

Цей історичний ряд подій та особистостей УКРАЇНСЬКОГО ХАРКОВА можна продовжувати безкінечно…

Насамкінець знову згадаю нашого наймудрішого українця і патріота Харкова Григорія Савича Сковороду, який у своїй "Молитві за Харків" вірив, що це "Місто Захарії стане, мов СОНЦЕ ЯСНЕ".

Сподіваємося на те, що спільною боротьбою за нашу ВОЛЮ і НЕЗАЛЕЖНІСТЬ ми наближаємо ту довгоочікувану мить, коли ХАРКІВ і УКРАЇНА стануть мов СОНЦЕ ЯСНЕ!

(Із мого виступу на Урочистій академії з нагоди 220-річниці заснування Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди, 220-річчя розвитку педагогічної освіти на Харківщині та з нагоди присудження мені звання ПОЧЕСНОГО ДОКТОРА ХГПУ.