Як у СРСР боролися із колорадським жуком і чому все завершилося провалом
Сьогодні важко уявити українські городи без колорадського жука – головного ворога картоплі. Але ще в середині ХХ століття його поява в СРСР викликала справжню паніку. Боротьба зі "смугастим інтервентом" стала майже державною справою, до якої залучали не лише агрономів і селян, а й органи держбезпеки.
Проте всі спроби перемогти жука завершилися провалом, і він залишився невід’ємною частиною сільського господарства. OBOZ.UA розповідає, як в СРСР боролися з нашестям колорадських жуків.
Як колорадський жук потрапив у Радянський Союз
У Європі поширення колорадського жука відстежували ще у 1920–1930-х роках. Газети тривожно повідомляли, що комаха швидко "завойовує" картопляні поля Франції й невпинно рухається на схід.
В Україні перші личинки виявили 26 липня 1951 року на Львівщині. Здавалося б, звичайна біологічна загроза, але влада одразу надала події політичного забарвлення: підозрювали, що жуків завезли українські націоналісти, а самих комах почали розглядати як "імперіалістичних агентів".
Масштаби боротьби
Влада реагувала рішуче: створювали карантинні комісії, на поля виїжджали цілі експедиції. Селянам наказували вручну збирати жуків, дітям платили копійки за знищених личинок, у хід ішли розчини гасу, солі, настої волоського горіха.
Пізніше колгоспні поля масово обробляли хімікатами – ДДТ та гексахлоридом. Навіть у школах пропаганда перетворила жука на ворога: завдання з математики обчислювали його плодючість, у зошитах друкували малюнки "шкідника".
Чому боротьба провалилася
Попри масштабні кампанії та мілітаризацію проблеми, колорадський жук упевнено поширювався далі. До 1960 року він уже був на Хмельниччині, а згодом – по всій Україні. Хімікати виявилися малоефективними: жук швидко адаптувався, а ручна праця не могла дати результатів на сотнях гектарів. Радянська система, яка звикла бачити в кожній проблемі диверсію, проґавила головне: з природою боротися пропагандою й репресіями марно.
Символ "ворога народу"
Колорадський жук у СРСР перетворився на символ "ворога народу" в аграрному секторі комаху називали "агентом Заходу", диверсантом, навіть "паразитом-імперіалістом". Проте, як би його не таврували, він залишився жити на радянських городах і полях, а згодом – і в незалежній Україні.
Сьогодні проти колорадського жука застосовують значно ефективніші засоби. Це системні інсектициди на основі імідаклоприду, тіаметоксаму чи хлорантраніліпролу, які діють і на личинок, і на дорослих особин. Використовують також натуральні методи: деревну золу, посадку бобових, цибулі, часнику, календули між рядами картоплі, а також тирсу для ускладнення пересування комах.
Радянська історія боротьби з колорадським жуком стала прикладом того, як державна машина намагалася воювати з природою методами пропаганди та адміністративного тиску. У результаті перемогти комаху так і не вдалося – вона лише пристосувалася до нових умов.
Також OBOZ.UA розповідав, чому в СРСР такими популярними були сезонні роботи на полях.
Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.