Вибір був мізерним: що входило у косметичку жінок у СРСР
Туалетний столик сучасної жінки, навіть тієї, яка "зовсім не фарбується" – це справжня скарбниця різної косметики та інструментів для її нанесення. В його шухлядах можна знайти туші для вій з різними ефектами, помади, рум’яна та тіні безлічі відтінків, пензлики та спонжі, а ще цілий розсип продуктів для догляду. Втім, в часи СРСР такого розмаїття просто не існувало.
OBOZ.UA вирішив пригадати, чим фарбувались наші мами та бабусі. І на які хитрощі їм довелося йти задля краси.
У Радянському Союзі декоративна косметика була водночас доступною і дефіцитною. Доступною, адже коштувала вона відносно небагато. А дефіцитною, бо виробляли її невеликими партіями і завозили далеко не в усі магазини промтоварів.
Косметика в СРСР вважалась буржуазним пережитком. Влада Союзу офіційно підкреслювала природність жіночої краси, а яскравий макіяж засуджували, як прояв надмірності.
Тим не менше, зірки кіно, в тому числі тих рідкісних західних фільмів, які потрапляли за "залізну завісу" надихали радянських жінок дбати про свою зовнішність. І вони йшли на справжні креативні подвиги – виготовляли засоби з догляду та декоративну косметику самотужки, вишукували тих, хто привозив імпортну косметику із закордонних поїздок та вигадували способи використати свої скарби до останньої краплі.
До Другої світової війни косметику в СРСР майже не виробляли. В пріоритеті була не легка, а важка промисловість. Лише наприкінці 1950-х рр. в Союзі відкрилось декілька косметичних фабрик. На них виробляли досить обмежений набір продуктів, зокрема знамениту тверду туш для вій "Ленінград" і тональний крем "Балет". Згодом стали з’являтись рум’яна, тіні, помади, косметичні олівці, тощо.
У пізньорадянський період в косметичці середньостатистичної міської жительки можна було знайти:
- тверду туш, яку перед нанесенням розмочували, в основному плюнувши у неї, вона сильно склеювала вії, тож розділяти їх доводилося голкою;
- тіні для повік – здебільшого перламутрові, особливою популярністю користувались сині кольори;
- губна помада – мало яка жінка мала у своєму наборі більше 2-3 відтінків, нерідко в тюбику стирчав сірник, з його допомогою виколупували залишки, поки очікували, коли в місцевому універмазі "викинуть" щось нове;
- тональний крем "Балет" – він майже ніколи не відповідав відтінку шкіри і лягав на обличчя, як маска, проте альтернативи не було, тому, щоби зробити його більш зручним у нанесенні, його змішували зі звичайним кремом для обличчя;
- компактну пудру – розсипчасту теж можна було зустріти, але нечасто і коштувала вона дорожче, але вибір відтінків теж був вельми обмеженим;
- косметичний вазелін – ним заміняли цілий спектр доглядової косметики, наприклад, використовували замість бальзаму для губ або щоб надати помаді красивого блиску.
Раніше OBOZ.UA розповідав, як радянські жінки рятували зіпсовані капронові колготи – зараз би це мало кому навіть у голову прийшло.
Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.