Український офтальмолог Володимир Філатов: номінант на Нобелівську премію з фізіології та медицини

Володимир Петрович Філатов – геніальний учений, основоположник вітчизняної школи офтальмології, засновник і перший директор Українського інституту експериментальної медицини, що нині має назву Інституту очних хвороб і тканинної терапії НАМН України. Він одним із перших у світі розробив методи пересадки рогівки, що допомогло повернути зір великій кількості людей, які без хірургічного втручання були б приречені на сліпоту.

За це досягнення 1950 року Філатова було номіновано на Нобелівську премію з фізіології та медицини. Проведена ним операція з пересадки трупної рогівки стала початком нової ери в розвитку вітчизняної трансплантології. При Очній клініці Одеського медичного інституту Філатов створив першу в країні станцію швидкої очної допомоги та глаукоматозний диспансер.

Більша частина життя і наукової роботи Філатова пройшла в Одесі, яку він називав своїм домом. Кажуть, що пов'язки з очей прооперованих пацієнтів він дуже любив знімати на березі, щоб першим, що побачить прозріла людина, стало море.

"Кожна людина має право бачити сонце!"

Володимир Петрович Філатов народився в лютому 1875 року в Мордовії в сім'ї медика – відомого хірурга-офтальмолога Петра Федоровича Філатова, четверо з шести братів якого теж здобули медичні спеціальності, від педіатра до акушера-гінеколога. Володимир із дитинства спостерігав, як працює батько, і теж захопився медициною. Утім, існує легенда, згідно з якою ще в юності майбутнє світило побачило сліпого старого, який пересувався за допомогою посоха, і був так вражений цим видовищем, що вигукнув: "Це несправедливо – кожна людина має право бачити сонце!". Сьогодні важко сказати, реальна ця історія чи ні, але саме другу частину цієї фрази Філатов, через роки, зробив девізом свого офтальмологічного інституту.

Життя до Одеси

Вирішивши за прикладом батька стати лікарем, Володимир вступив на медичний факультет МДУ. На канікулах він приїжджав до Симбірська, куди на той час переїхала сім'я, щоб допомагати батькові в земській лікарні – приймав разом із ним хворих, асистував під час операцій. Після отримання диплома з відзнакою Володимир певний час працював ординатором у лікарнях Симбірська і Москви, де на нього і звернув увагу знаменитий професор-офтальмолог Сергій Селіванович Головін. Він запросив молодого лікаря, який подає надії, в Одесу на посаду ординатора в Новоросійський університет. У місті біля моря Філатов прожив усе життя.

Перші успіхи в Одесі

На новому місці Володимир Петрович захистив докторську дисертацію, в якій спробував з'ясувати, чому не приживається клітинний трансплантат, і зробив свої перші відкриття – винайшов так зване "крокуюче філатовське стебло", коли для пересадки використовується власна шкіра пацієнта, що з'єднує нову ділянку з ураженою. Але займався Філатов насамперед питанням трансплантації рогівки, хоча спочатку всі його зусилля бажаного результату не приносили – пересаджені долі відторгалися організмом. На розв'язання цієї проблеми вчений витратив близько двох десятків років, протягом яких проводив операції та експериментував із консервацією трупних тканин. І йому вдалося домогтися успіху: після його операцій люди змогли не тільки бачити, а й успішно працювати, забувши про, здавалося б, неминучу інвалідність.

Два місяці в катівнях НКВС

Роботу Філатова, як це часто відбувалося в 30-ті роки ХХ століття, перервало НКВС. Серед знайомих ученого було кілька дивом уцілілих білогвардійських офіцерів, за що Володимира Петровича заарештували, звинувативши в участі в "контрреволюційній військово-морській організації". У катівнях Філатов провів два місяці, впродовж яких під найсильнішим тиском – зокрема, й фізичним – зізнався в тому, що нібито від самого початку "не прийняв радянську владу" і "мріяв про інтервенцію", що загрожувало йому розстрілом. Але після прохання про помилування, в якому він заявив про своє щире каяття, Філатова відпустили під підписку про невиїзд. Згодом учений цілком примирився з радянською владою, ставши навіть депутатом – спочатку Одеської міської ради, а потім і Верховної Ради України чотирьох скликань. А от до комуністичної партії він, як на нього не насідали, так і не вступив, і, зрештою його залишили в спокої.

Народне визнання і нагороди

Успішні операції, які проводив Філатов, сприяли тому, що про вченого і його метод почали розповідати легенди – говорили, що він може вилікувати будь-яку очну хворобу. До Одеси хлинули натовпи охочих повернути собі зір, і, щоб їм допомогти, 1938 року в місті було відкрито Інститут експериментальної офтальмології, який тепер перейменовано в Інститут очних хвороб і тканинної терапії. Він носить ім'я Володимира Петровича Філатова. У 1941 році вчений був удостоєний Державної премії, яка на той час називалася Сталінською – за досягнення в галузі офтальмології. Половину належних грошей Філатов велів роздати дитячим будинкам, а решту пожертвував на Свято-Дмитрівський храм в Одесі. Також серед нагород Філатова чотири ордени Леніна, орден Вітчизняної війни і звання Героя соціалістичної праці.

Евакуація в Ташкент і повернення додому

На початку війни Філатова разом зі співробітниками інституту евакуювали до П'ятигорська, а коли німецькі війська почали підступати до міста, – до Ташкента. У ті часи його інститут, хоч і зі скороченим штатом і скромною технічною базою, працював у місцевому госпіталі №1262. Пацієнтами Філатова були поранені військові, багатьом з яких він повернув зір, а то й зовсім відновив зовнішність, проводячи разом з офтальмологічними операціями – в них він використовував свій метод тканинної терапії – ще й пластичні. Після закінчення війни Філатов повернувся до Одеси, де життя поступово увійшло у звичну колію: його інститут розширювався, у ньому з'являлися все нові й нові корпуси, а сам Володимир Петрович продовжував приймати, консультувати й оперувати пацієнтів.

Не можна відбирати в людини віру в диво

На консультації до Філатова – щоб гарантовано потрапити на прийом – люди займали чергу з вечора, а листи з проханням про допомогу йшли з усієї країни, і доходили до Філатовського інституту, навіть якщо адреса була неправильно або безграмотно написана. На поштамті в Одесі прекрасно знали, кому вони адресовані, незважаючи на те, що приходили навіть конверти, на яких значилося: "Чорне море, Філатову" або "Одеса, головному фельдшеру по очах". Він ніколи нікому не відмовляв у допомозі й навіть безнадійним хворим не говорив про справжній стан справ, вважаючи, що не можна забирати в людини надію на диво. Сам Володимир Петрович, незважаючи на своє депутатство, численні ордени і звання і, здавалося б, властивий йому через професію матеріалістичний світогляд, був людиною віруючою, на що влада, розуміючи значення його роботи, дивилася крізь пальці. Філатов щонеділі ходив до церкви, вдягаючи спеціальний – "великодній" – костюм, і замовляв подячні молебні за кожну вдало проведену операцію. А коли замість зруйнованого собору збиралися побудувати громадський туалет, Філатов обійшов усі начальницькі кабінети, але домігся того, щоб там встановили фонтан із мармуровою чашею, яка отримала назву "Квітка Філатова". Зараз, коли собор повернувся на своє місце, фонтан стоїть неподалік – на Соборній площі.

Не тільки вчений

Про Володимира Петровича як про різнобічно розвинену людину – не тільки як про видатного вченого, клініциста і хірурга-практика, а й людину творчу. Філатов залишив чудові мемуари, які дають підстави говорити про його блискучий літературний дар. Він був художником, який писав свої картини біля моря – в Аркадії та на Малому Фонтані, та поетом, який писав під псевдонімом Воталіф – це його прізвище, прочитане навпаки. А ще він був прекрасним співрозмовником із приголомшливим почуттям гумору, що робило його душею будь-якої компанії.

Інститут, вулиця, астероїд

Володимир Петрович Філатов помер 30 жовтня 1956 року, причиною смерті став крововилив у мозок. Похований учений на Другому Християнському кладовищі. Пам'ять про нього зберігають у багатьох містах і країнах, але насамперед – в Одесі. Його ім'ям зветься не тільки заснований ним інститут, який активно працює і в наш час, а й вулиця в Черемушках – спальному районі Одеси. Ім'ям Філатова названо й астероїд, який було відкрито ще 1982 року.