"Режисура невизначеності": українська режисерка Санжаровська про принципи, і те як війна змінює мову кіно
Будьте першими у курсі головного — підпишіться на Новини на OBOZ.UA у Google
До повномасштабної війни Анастасія Санжаровська знімала передусім особисті історії про стосунки, внутрішні конфлікти та психологію героїв. Після 2022 року до професійного фокуса режисерки додалася інша тема – як розповідати світові про Україну так, щоб за новинами, цифрами та кадрами руйнувань глядач бачив конкретних людей.
Санжаровська відомий професіонал, що входить до малого відсотка людей своєї галузі. Вже у молодому віці вона стала відома батьківщині так і за її межами, ставши лауреаткою міжнародних фестивалів. Її фільм "Що зі мною не так", знятий за власним сценарієм отримав Special Jury Award на Diorama International Film Festival в Індії. І також був представлений широко у світі, зокрема на Jaiyq Film Fest, Lift-Off Filmmaker Sessions, ANGAELICA та The Paus Premieres Festival. Нещодавно вона опублікувала методику для фахівців кіно.
"Я вірю, що головні меседжі варто чергувати з "повітрям" для поліпшення засвоєння матеріалу. Як українці, мені хочеться, щоб світ не забував, що в мене вдома все ще триває війна та щодня гинуть люди. Я роблю документальне кіно, що нагадуватиме про це, але в той же час не буде чорнухою", переконана Санжаровська.
Наразі Анастасія працює у Лос-Анджелесі над повнометражним документальним фільмом Shrapnel. Це великий проект зі значним бюджетом. В його основі – відео, зняті американським журналістом під час подорожі українськими містами навесні та влітку 2022 року. Завдання режисерки скласти цілісну історію, яка могла б пояснити американській аудиторії, що відбувалося в Україні в перші місяці великої війни.
При цьому, для неї було важливо не перетворити фільм на суцільний ряд трагічних свідчень. Режисерка вважає, що навіть у фільмі про війну мають залишатися побутові деталі, гумор і моменти людського тепла. Вони не применшують трагедію, а допомагають глядачеві витримати складну тему та не відсторонитися від неї.
Як зазначає режисерка, якщо б вона писала книгу, то назвала б її "Режисура невизначеності". Це була б книга про те, як не втратити себе, коли навколо змінюється все. Пандемія, війна, міграція. Все це має відбиток у кіно-творчості Анастасії. Також, вона акцентує, що лишається вірною своєму принципу – психологічній довершеності героїв.
"У своїх художніх роботах, мені важливо, щоб герої були психологічно точні. Мені завжди боляче дивитися на пласких героїв у фільмах чи серіалах, дії яких абсолютно не виправдані. Мені подобається робити акцент на людських взаєминах і конфліктах", каже Анастасія.
Санжаровська наразі затребуваний професіонал у США. Окрім творчої роботи, вона працює як асистент режисера. А з початку 2025-го року знімає вертикальні серіали і стала одним із найкращих фахівців у цій ніші. Її цінують продюсери й актори.
Як колись сказала Санжаровська в одному з інтерв’ю, колись, ще у школі, читаючи романи, вона подумки розкладала їх на сцени, уявляла кадри й обирала акторів. Тоді режисура здавалася лише внутрішньою грою уяви. Сьогодні ця здатність допомагає їй знаходити цілісні історії у фрагментах реальності – навіть тоді, коли сама реальність розпадається під впливом війни.
