Блог | Процесуальна рівність чи вибіркове правозастосування? Актуальні ризики у судовій практиці ВАКС

Судова практика Вищого антикорупційного суду (ВАКС) демонструє тенденцію до самостійного тлумачення норм кримінального процесуального законодавства. Це можна розглядати як спробу сформувати нові підходи до правозастосування, проте водночас виникає ризик вибіркового застосування процесуальних норм, що підриває принцип рівності сторін у судовому процесі.

Незвичний підхід ВАКС: нова практика чи проблема?

Кримінальне процесуальне законодавство встановлює чіткі правила, яких повинні дотримуватися всі учасники судового процесу. Проте судові рішення ВАКС свідчать про впровадження нестандартних підходів, які не передбачені КПК України. Наприклад, у справі "Роттердам+" суд встановив процесуальні строки для подачі клопотань про повернення обвинувального акта та заперечень на них на стадії підготовчого засідання, хоча чинне законодавство таких вимог не містить. Це означає, що суд фактично створює нові процесуальні механізми, які можуть змінюватися залежно від обставин справи.

Такі дії породжують ризик вибіркового застосування норм: в одних випадках сторона захисту може зіткнутися з процесуальними обмеженнями, а в інших – ні. Наприклад, у тій самій справі "Роттердам+" прокуророві дозволили подати доповнення до заперечень після спливу встановленого строку, у той час як стороні захисту в аналогічній ситуації було відмовлено. Подібна практика суперечить принципу рівності сторін та ставить під сумнів об'єктивність судового розгляду.

Ігнорування імперативних норм КПК: новий стандарт правозастосування?

Ще одним тривожним сигналом стало неврахування ВАКС ключових процесуальних порушень у тій самій справі "Роттердам+", які в інших провадженнях були б безумовною підставою для повернення обвинувального акта. Серед таких порушень:

1. Недотримання права на повідомлення обвинувачених. Двоє осіб, які перебувають за кордоном, не були належним чином поінформовані про завершення досудового розслідування. Відсутність публікацій у загальнодержавних ЗМІ та на сайті Офісу Генерального прокурора порушує статті 290 та 297-5 КПК України. Верховний Суд неодноразово наголошував, що неналежне повідомлення обвинуваченого є істотним порушенням, яке унеможливлює реалізацію права на захист.
2. Порушення порядку вручення обвинувального акта. Одному з обвинувачених обвинувальний акт не було вручено під розписку, що суперечить ч. 1 ст. 293 КПК України. Верховний Суд вважає неналежне вручення обвинувального акта підставою для його повернення.

Обидва ці порушення не є формальними технічними недоліками, а напряму зачіпають права обвинувачених. Ігнорування цих норм створює небезпечний прецедент, коли процесуальні гарантії можуть порушуватися без юридичних наслідків для сторони обвинувачення.

Наслідки: підрив довіри до судової системи

Функціонування судової системи має базуватися на правовій визначеності. Якщо закон встановлює конкретні правила, їх слід неухильно дотримуватися, а не адаптувати залежно від обставин конкретної справи. Проте практика ВАКС демонструє, що процесуальні гарантії для сторони захисту можуть змінюватися, що порушує баланс кримінального судочинства та підриває довіру до судової системи загалом.

Час покаже, як розвиватиметься справа "Роттердам+". Проте вже зараз очевидно, що вибіркове правозастосування створює загрозу для принципу рівності сторін у судовому процесі. Адвокатська спільнота та правозахисники мають звернути увагу на ці тенденції та вимагати суворого дотримання кримінального процесуального законодавства задля забезпечення справедливого судочинства.