Блог | Переможців не судять? Як відбувалась "гра престолів", у якій переміг Ярослав Мудрий
Ще трішечки про Бориса й Гліба
Вбивства Бориса й Гліба не є чимось унікальним у історії Київської Русі. Це типова для того часу боротьба за владу. Як правило, після кончини київського князя розгорталася боротьба за престол у "матері городів руських". Адже занадто привабливим було його посідання. Давало воно чимало доходів. Так було після смерті Святослава, так само сталося після смерті й Володимира.
Як насправді розгорталася ця боротьба, реконструювати ми, певно, так і не зможемо. Вищезгадані джерела, які висвітлюють цю боротьбу, (житійна література, літопис, сага про Еймунда, хроніка Тітмара Мерзебурзького) у низці важливих моментів не стикуються, а то й суперечать одне одному. Та й свідчення деяких з цих джерел викликають питання, а то виглядають сумнівно.
На основі цих джерел можемо зробити лише загальні висновки. Безперечно, після смерті князя Володимира розгортається жорстока боротьба за київський престол.
Кому вдалося відразу зайняти його – питання. Сумнівно, що ним був Святополк, як це подають давньоруські борисоглібські джерела (житійна література та літопис). Найвірогідніше, київським князем спочатку став Борис. На користь цієї версії певним чином свідчать борисоглібські джерела, які стверджують, що князь Володимир передав йому свою дружину. Маючи військову силу, він міг зайняти київський престол. Також це підтверджує сага про Еймунда.
Після цього розгортається кривава боротьба за Київ. Учасниками цієї "гри престолів", окрім Бориса, були князі – деревлянський Святослав, турово-пінський Святополк, новгородський Ярослав, муромський Гліб. При чому учасники цієї "гри" вдавалися чи намагалися вдаватися до іноземної допомоги: Святополк використовував війська поляків та печенігів, Ярослав – варягів, Святослав, можливо, хотів скористатися допомогою чехів чи угорців. Гліб теоретично міг би скористатися допомогою волзьких булгар. Не даремно в борисоглібських джерелах говориться, що він вирушив на Київ із Волги. Хоча чи скористався цією допомогою, стверджувати складно.
У ході цієї боротьби гинуть Борис, Гліб, Святополк і Святослав. Живим лишився Ярослав, який з часом у літературі почав іменуватися Мудрим. Говорити про перипетії цієї боротьби складно. Тим паче, що Борис і Гліб начебто були вбиті не у відкритому бою, а, фактично, таємно посланими вбивцями. При незрозумілих обставинах помер і Святополк. Можливо, Святослав погинув у відкритому бою – хоча це не факт. Він теж міг бути вбитий посланими вбивцями – принаймні на це натякає літопис.
Потаємність вбивств князів, "затемненість" цього питання давала змогу творцям різних джерел про цю боротьбу подавати вигідні їм інтерпретації. Тим паче, що більшість з цих джерел творилися не по "гарячих слідах", а на певній часовій відстані, яка сягала близько ста років. Звісно, за такий проміжок часу багато що забувалося. Борисоглібські джерела однозначно вбивства Бориса, Гліба й Святослава приписують Святополку, якого до того ж іменують окаянним. Натомість сага про Еймунда вину за вбивство Бориса списує на Ярослава. Найбільш достовірне джерело, створене по "гарячих слідах", хроніка Тітмара Мерзебурзького, хоча й не говорить про вбивства князів, але, фактично, забезпечує алібі Святополку – принаймні щодо вбивства Бориса.
Схоже, ми так ніколи й не дізнаємося, хто кого і як убив у цій боротьбі. Хіба що можемо пропонувати більш достовірні чи менш достовірні версії. Безперечним фактом є, що переможцем у цій "грі престолів" став Ярослав Мудрий. Чи міг він досягнути цього, не здійснюючи братовбивств. Напевно, ні. Але ж переможців не судять?
