Не лише хіпі: які молодіжні субкультури існували в СРСР

Молодіжні субкультури радянського періоду – явище маловивчене й суперечливе. Їх майже не показували в радянському кіно, а якщо й згадували, то як загрозу "нормам соціалістичної моралі".

Відео дня

Проте саме вони стали формою внутрішнього протесту, своєрідним способом зберегти індивідуальність у системі, що вимагала однаковості. OBOZ.UA розповідає, які молодіжні субкультури існували в СРСР.

Стиляги

Одними з перших проти одноманітності виступили стиляги – яскраві, модно вдягнені юнаки й дівчата 1950-х. Вони наслідували американську культуру: слухали джаз і рок-н-рол, носили вузькі штани, кольорові краватки, яскраві сукні.

Для офіційної преси вони стали символом "розкладання молоді" й "міщанства". Та насправді більшість стиляг були освіченими, музично обізнаними людьми, які просто прагнули свободи самовираження.

Сам термін "стиляги" з’явився не серед самих учасників руху, а в газетах – як зневажливе визначення. Попри це, явище стало знаковим: уперше радянська молодь відкрито показала, що має власний смак і стиль.

Хіпі

До Радянського Союзу культура хіпі дісталася в 1970-х. "Діти квітів" проповідували мир, любов, свободу та духовні пошуки, надихаючись ідеями східної філософії. У СРСР їхній рух мав напівпідпільний характер: хіпі збиралися в квартирах, слухали рок, мали власний сленг і відмовлялися від жорстких соціальних ролей.

Для влади вони стали символом "ідеологічного розкладу". За довге волосся, неформальний одяг чи "підозрілу поведінку" могли затримати, відрахувати з інституту або відправити на "лікування".

Бітники

Молодь 1960-х пережила епоху The Beatles, і в СРСР з’явилися свої бітники – шанувальники "бітлівського" стилю, з довгим волоссям, вузькими піджаками й гітарою в руках. Бітники створювали перші самодіяльні гурти, обмінювалися записами, розповсюджували музику, яку офіційно вважали буржуазною.

Влада реагувала сатирою: у газетах і концертах висміювали "молодих ледарів".

Панки

У 1980-х панки виступали проти системи. Їх упізнавали за ірокезами, рваними джинсами та прямим, агресивним протестом. Радянські панки слухали все, що було заборонено.

Міліція переслідувала їх за порушення громадського порядку, а для суспільства вони стали символом відвертого бунту, який у радянській культурі не мав права на існування.

Металісти

У пізньому СРСР з’явилася ще одна гілка молодіжної культури – металісти. Їх об’єднувала любов до важкої музики, гітарних рифів і потужної енергетики. Вони носили шкіряні куртки, довге волосся, металеві аксесуари й не прагнули соціального протесту – лише свободи слухати й одягатися так, як хочеться.

Рокери

У 1980-х слово "рокери" в СРСР означало не музикантів, а мотоциклістів. Це була спільнота людей, які любили швидкість, техніку та свободу руху. Вони їздили нічними вулицями, збиралися в гаражах, самотужки вдосконалювали свої "Яви" та "Дніпра". Їхній бунт був мирним – радше втечею від повсякденності, ніж політичним викликом.

Любери

Наприкінці 1970-х у московських передмістях з’явилися любери – молоді спортсмени з Люберців, які протиставляли себе "неформалам". Вони тренувалися, носили короткі зачіски й вважали своїм обов’язком "захищати радянський порядок". У містах ходили чутки, що міліція використовувала їх для "виховної роботи" – щоб приборкати панків і хіпі.

Згодом рух люберів переріс у вуличні конфлікти, а після розпаду СРСР частина його учасників влилася в кримінальні структури.

OBOZ.UA також розповідав, в які міфи вірили радянські діти.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.