"Мама із залізною ногою": важкопоранена Світлана Пугачова з Нікополя розповіла свою історію музею "Голоси мирних" Фонду Ріната Ахметова

26 грудня 2024 року – для Світлани Пугачової з Нікополя це мала бути найзвичайніша робоча зміна. Вона просто прийшла на міський ринок, а за мить опинилася в епіцентрі вибуху. Російський FPV-дрон поцілив прямо у громадське місце, де перебували сотні людей. Світлана отримала важке поранення та втратила ногу. Свою історію жінка розповіла Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Я опинилася найближче до епіцентру. Це було десь за метр від мене. Мені одразу відірвало ногу. Було ще поранення правої кінцівки. Я казала, що це найспокійніше місце, тому що там зазвичай багато людей. І я вважала, що вони не зроблять такого, щоб прилетіло саме на ринок", – розповідає Світлана.

Повномасштабну війну родина зустріла у Нікополі. Довгий час вони залишалися вдома, попри постійні обстріли. Та після важкого поранення жінка майже чотири місяці була прикута до ліжка. Найважче було не лише їй, а й рідним – чоловіку та 11-річній доньці.

"Коли вона приходила до мене в лікарню, ми не показували, що саме немає ноги. Але потім вона сіла на те місце, де саме не було ноги, і розплакалася. Я сказала тоді, що буде та ж мама, тільки із залізною ногою. І вона заспокоїлася, сприйняла нормально", – говорить Світлана.

Коли жінку виписали з лікарні, стався новий удар: під час чергового обстрілу у її квартиру влучив уламок ворожого дрона. У той момент Світлана була вдома разом із чоловіком та донькою.

"Я вийшов на балкон, а щойно повернувся до квартири і саме тоді за будинком стався приліт. Знову пощастило. Осколок влетів рівно туди, де я стояв. Саме туди, де була моя голова. Якби я затримався ще на п'ять хвилин, то вже не розмовляв би з вами", – розказує Максим, чоловік Світлани.

Після кількох "прильотів" неподалік родина змушена була виїхати з Нікополя, який на той момент сильно обстрілювався російськими військами. Світлані потрібно було займатися здоров'ям та звикати жити із протезом.

Нещодавно вона пройшла курс реабілітації, організованої Фондом Ріната Ахметова у санаторії на Закарпатті. Це стало важливим етапом її відновлення. Після ампутації жінка не дозволила собі зупинитися. Вона почала активно займатися спортом, записалася до басейну, а згодом взяла участь у спортивних змаганнях у Києві. Там Світлана здобула свою першу нагороду. "Я дуже пишаюся своєю мамою. Вона у мене велика молодчинка, розумниця. Я дуже сильно її люблю", – каже Анастасія, донька Світлани. 

Дивіться історію тут.

Колекція Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова налічує вже понад 145 тисяч історій про війну. Це найбільше у світі зібрання свідчень мирних людей, які постраждали від війни росії проти України.