Блог | Люди жили щасливо, доки не прийшли росіяни

Мене лякала тиша, коли припинялись обстріли. Не лише тому, що після паузи стріляли завжди інтенсивніше, і не тому, що затишшя загрожує новими невідомими звуками та снарядами, пущеними зі зброї ще страшнішої. Тиша означала смерть. Ми померли, і все стихло.

Відео дня

Треба було спершу переконатися, що ми живі, що це не кінець кошмару, а нетривкий перепочинок перед майбутнім кінцем.

Маріуполь – місто, в якому ніхто не збирався вмирати передчасно. Люди жили щасливо, доки не прийшли росіяни. Від бомб залишилися величезні вирви, як чорні діри в космосі. Наш маріупольський космос увесь подірявлено.

Вирва затягла в себе будиночок на Черьомушках, разом із сім’єю, що в ньому жила. І скільки ще таких будиночків з людьми зниклими безвісти...

Одна знайома розповіла про молоду жінку, яка забігла на секунду додому, перш ніж їхати на інший кінець міста, де вона збиралася ховатися від авіанальотів.

Смерть перехитрувати не вдалося: у квартиру сталося пряме влучання. Молода жінка загинула. Похоронити її не змогли.

У всіх тоді було напівжиття-напівсмерть і сьогодні без завтра. Завжди лише один день життя.

Жодного майбутнього, жодних сподівань. За весь час блокади ми ніколи не почувалися в безпеці. Жодної хвилини.

Ми забороняли собі казати слово "завтра". Не мали певності, що воно настане.

У мене немає пояснення та назви для тих, хто дякує росіянам, стоячи всередині декорацій, серед руїн та горя. Від мого Маріуполя нічого не лишилося. Примарні будинки в оточенні руїн. Замасковане пекло.

Прочитала, що росіяни збираються відкривати у Маріуполі відремонтований драмтеатр та показувати у ньому вистави. У залі сидітимуть живі істоти поряд із душами загиблих маріупольців.

***

Цитата зі ЗМІ:

"16 березня 2022 року, російські військові завдали авіаудару по Маріупольському драмтеатру. У той момент будівлю використовували як укриття для цивільних, а перед театром на площі був величезний напис "Діти".

За різними оцінками, внаслідок бомбардування загинули від 300 до 600 людей".

Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZ.UA – запосиланням...