Коли небайдужість рятує життя: історія 9-річного Дмитрика, заради якого об’єдналися лікарі, благодійники та музикант

Це історія про небайдужість і емпатію. Про той випадок, коли життя однієї дитини залежить не лише від майстерності лікарів, а й від здатності багатьох людей у потрібний момент об’єднатися і сказати: ми допоможемо.

Саме так сталося з 9-річним Дмитриком. Шанс хлопчику дали лікарі найвищого рівня з "Охматдиту" та Інституту нейрохірургії імені Ромоданова, благодійний фонд Good Donations Тетяни Сохар та відомий український музикант, фронтмен гурту O.Torvald Женя Галич, який є амбасадором фонду.

Кожен із них зробив свою частину роботи. За лікарями було найголовніше – вони боролися за життя дитини. Благодійники допомогли знайти кошти на те, що держава не покриває. А результатом цих спільних зусиль стало диво: через три місяці після надзвичайно важкого крововиливу Дмитрик знову ходить, говорить і усміхається.

А починалося все за містом на Київщині, де хлопчик відпочивав разом із родиною.

Раптово Дмитрику стало зле. У нього почало паралізовувати ліву половину тіла, з’явилися проблеми з мовленням. Для дев’ятирічної дитини такі симптоми виглядали особливо страшно.

Швидка доправила хлопчика до місцевої лікарні. МРТ показала гостре порушення мозкового кровообігу і велику внутрішньомозкову гематому – простіше кажучи, у мозку стався крововилив і утворилося значне скупчення крові.

У критичному стані Дмитрика терміново перевезли до НДСЛ "Охматдит".

Небезпека була не лише у крововиливі

В "Охматдиті" лікарі почали зʼясовувати, що трапилося з дитиною. Додаткові обстеження виявили судинну мальформацію головного мозку.

За складною медичною назвою ховається небезпечна вроджена патологія, яка може бути виявлена випадково або коли вже трапляється крововилив. Замість звичної мережі артерій і вен утворюється своєрідний клубок патологічних судин, у яких кров рухається під неприродним тиском. У певний момент така судина може не витримати й розірватися.

Саме це, за висновками лікарів, і сталося з Дмитриком. Кров потрапила в тканини мозку. Але безпосередній крововилив був лише частиною загрози. Після такого ушкодження мозок починає набрякати, а оскільки він знаходиться всередині закритої черепної коробки, надмірний набряк швидко створює критичний тиск.

Хлопчика перевели до відділення анестезіології та інтенсивної терапії з ліжками ЕКМО. Йому встановили спеціальний датчик, який безперервно контролював внутрішньочерепний тиск. Лікарі медикаментозно стримували набряк і намагалися виграти час.

Сім діб організм Дмитрика боровся. На сьому добу внутрішньочерепний тиск почав різко зростати. Зволікати вже було небезпечно. Нейрохірурги ухвалили рішення про термінову операцію.

Хлопчику провели трепанацію: тимчасово видалили частину кістки черепа, щоб дати набряклому мозку додатковий простір і зменшити небезпечний тиск. Сам фрагмент кістки не викинули – його відправили до кріобанку "Охматдиту", де зберігали до моменту, коли його можна буде повернути на місце.

Завідувач відділення нейрохірургії Павло Плавський пояснює, що у таких ситуаціях йдеться не просто про порятунок життя.

"Ми повинні не лише врятувати дитину, а максимально зберегти її якість життя. Велика гематома та набряк мозку створювали високий ризик стійких неврологічних порушень, тому нам потрібно було видалити частину кістки черепа, щоб зменшити тиск на мозок і не допустити його подальшого ушкодження", – розповідає лікар.

Фактично кожна година мала значення. Надмірний тиск міг пошкоджувати ділянки мозку, що відповідають за рух, мовлення, пам’ять та інші життєво важливі функції.

"Діма, я твоя мама"

Після операції Дмитрик залишався у відділенні анестезіології та інтенсивної.

Для його мами Ольги почалися дні, коли навіть найменша реакція сина ставала великою подією.

Хлопчик ще не міг нормально говорити. Він не міг повноцінно рухати частиною обличчя і губами. І мама не знала навіть напевно, що саме він пам’ятає після пережитого крововиливу.

"Перші три дні я приходила до нього і кожного разу казала: "Діма, я твоя мама", бо не знала, чи він мене пам’ятає. Він ще не міг говорити, не міг рухати частиною обличчя, губами. Я щось йому говорила, розповідала, запитувала: "Ти пам’ятаєш тата? А пам’ятаєш, що в нас є маленька сестричка?" – і він давав мені знак очима або стискав руку. Тоді я розуміла, що він мене чує і пам’ятає", – згадує Ольга.

Для родини це були крихітні сигнали надії. Але для лікарів боротьба ще далеко не завершилася.

Перший етап дозволив урятувати Дмитрика від наслідків крововиливу та критичного набряку. Тепер потрібно було прибрати саму причину – мальформацію. Інакше патологічні судини залишалися б у мозку, а отже, зберігався ризик нового крововиливу.

Операція всередині судини

До лікування Дмитрика долучилися фахівці відділення інтервенційної радіології, очолюваного Андрієм Максименком, а також спеціалісти із ДУ "Інститут нейрохірургії ім. акад. А. П. Ромоданова НАМН України" під керівництвом професора Михайла Орлова, завідувача відділення нейрохірургічної патології судин голови та шиї.

Дмитрику провели ендоваскулярну емболізацію. Це складне, але малотравматичне втручання, під час якого лікарям не потрібно відкривати череп, щоб дістатися самої мальформації. Через артерію в ділянці стегна вони вводять надзвичайно тонкий катетер і під контролем спеціального обладнання просувають його судинами фактично до самого патологічного утворення в мозку.

Після цього мальформацію заповнюють спеціальним матеріалом, який перекриває неправильний кровотік.

"У таких випадках є два ключові завдання: прибрати наслідки крововиливу та усунути його причину. Через судину в ділянці стегнової артерії ми підвели тонкий мікрокатетер до головного мозку та безпосередньо до мальформації й поступово заповнили її спеціальним емболізуючим матеріалом. Це дозволило перекрити патологічний кровотік і усунути причину, яка могла спричинити повторний крововилив", – розповідає Андрій Максименко, завідувач відділення інтервенційної радіології.

Тобто лікарі мали не просто ліквідувати наслідки катастрофи, яка вже сталася, а буквально "вимкнути" судинну бомбу, яка могла спрацювати повторно.

Коли для порятунку потрібні не лише лікарі

Саме на цьому етапі медична історія Дмитрика стала ще й історією людської солідарності.

Для проведення втручання були потрібні спеціальні дорогі витратні матеріали. Але вони не входили до пакета послуг, який оплачує Національна служба здоров’я України.

У ситуації, коли рахунок ішов на час, родина не мала залишитися сам на сам із цією проблемою.

Допоміг благодійний фонд Good Donations, який очолює Тетяна Сохар і який постійно співпрацює з "Охматдитом". До збору необхідних коштів долучився і амбасадор фонду, фронтмен O.Torvald Женя Галич. Частину необхідних матеріалів музикант оплатив власним коштом.

У цій історії немає одного героя. Є лікар, який приймає рішення про надскладну операцію. Є команда, яка годинами працює біля операційного столу. Є мама, яка повторює синові: "Діма, я твоя мама", сподіваючись побачити бодай рух очей. Є благодійники, які знаходять ресурс на те, чого не оплачує держава. Є відомий музикант, який у потрібний момент використовує власні можливості не для красивого жесту, а для цілком конкретної речі – допомогти врятувати дитину.

І лише разом ці ланки складаються в один результат.

Повернули навіть власну кістку

Після того як мальформацію вдалося усунути, а набряк мозку зменшився, нейрохірурги змогли перейти до наступного етапу.

Дмитрику провели краніопластику – відновили цілісність черепа. Причому лікарі використали не штучний імплант, а його власну кістку, яку весь цей час зберігали у кріобанку "Охматдиту".

Здавалося б, найстрашніше залишилося позаду.

Проте після такого крововиливу й кількох складних втручань недостатньо просто вижити. Мозку і тілу потрібно заново навчитися робити те, що до хвороби було абсолютно природним.

Для Дмитрика почався ще один важкий етап – реабілітація.

Разом із ним працюють фахівці фізичної та реабілітаційної медицини. Хлопчик заново вчився ковтати і жувати, керувати м’язами, відновлювати рухи та мовлення.

І він упорався. Минуло трохи понад три місяці. Сьогодні Дмитрик уже ходить. Усміхається. Впевнено говорить. І продовжує реабілітацію, щоб якомога повніше повернутися до звичайного життя дев’ятирічного хлопчика.

Попереду ще робота і відновлення. Але головне вже сталося: дитина, яка три місяці тому опинилася між життям і смертю через крововилив у мозок, отримала шанс.

Цей шанс має багато імен.

Лікарі "Охматдиту" та Інституту нейрохірургії імені Ромоданова. Тетяна Сохар і Good Donations. Женя Галич. Мама, яка всі ці дні була поруч. І всі люди, які в критичний момент не вирішили, що чужа біда — це не їхня справа.

Іноді саме з такої небайдужості й складається врятоване людське життя.

Як повідомляв OBOZ.UA:

Фінський гурт The Rasmus, який став амбасадором благодійного фонду Good Donations під час Atlas Festival, долучився до збору коштів на підтримку українських лікарень. Спільними зусиллями було зібрано 3 565 000 грн.

Лідер O.Torvald об'єднався з благодійним фондом Good Donations і закликав українців допомогти дітям в "Охматдиті". Разом вони збирали кошти на доукомплектування апарату Thompson, який вже врятував десятки дітей у клініці "Отхматдит".

Лише перевірена інформація у нас в Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!