Його фото стали свідченням роботи медиків у бункерах "Азовсталі": історія військового анестезіолога Олександра Демченко

Військовий медик та учасник спецоперації ГУР Олександр Демченко рятував поранених на "Азовсталі", а згодом опинився в полоні. Після пережитого важливим етапом нового життя для нього стала підтримка від проєкту "Серце Азовсталі", що є частиною Фонду Ріната Ахметова.

31 березня 2022 року з Дніпра піднялися чотири гелікоптери. На борту перебували медики, які добровільно погодилися летіти в оточений Маріуполь. Один із них – військовий анестезіолог Олександр Демченко. Колись він кілька років служив у Маріуполі, тож, отримавши пропозицію летіти, без вагань погодився. Він залишився в місті, щоб рятувати життя захисників у надзвичайно складних умовах браку ліків і обладнання.

Бункер під назвою "Залізяка" став його операційною. До 30 годин без сну,  нескінченні операції та ампутації. Разом із колегами він рятував тих, кого вже вважали безнадійними. Попри умови, Демченко знаходив сили документувати свою роботу. Лікар фотографував і знімав відео, аби світ побачив правду про Маріуполь.

У цей час його дружина, Галина Ходневич, також анестезіологиня, працювала у Харкові під постійними обстрілами. Вона рятувала поранених у шпиталі й щодня чекала хоч якоїсь звістки про чоловіка. "Сидіти й плакати не було часу, бо роботи було занадто багато", – згадує вона.

Під час одного з обстрілів "Азовсталі" Олександр отримав важку контузію. А наприкінці травня 2022 року разом із іншими оборонцями за наказом вийшов у полон, де провів три місяці та вижив після теракту в Оленівці. 

Повернувшись додому, військовий одразу став до служби у шпиталі, перебрався з Дніпра до Києва та рік тому отримав ключі від власної квартиру в рамках програми "Вдома".

"Дякую Рінату Ахметову і команді "Серця Азовсталі", це дуже потужний приклад, як у наш нелегкий час можна і треба підтримувати захисників. Для мене це сильна підтримка, база і стимул рухатися далі", – розповів Олександр.