Інженер-винахідник у галузі космічних досліджень Михайло Яримович: "той, хто не пустив росіян на Місяць"
Михайло Яримович – представник стародавнього тернопільського роду, який дав Україні не тільки відомих полководців і керівників, а й видатних вчених – є легендою в галузі підкорення космосу. Незважаючи на те, що добра половина його досліджень засекречена, Яримович, будучи заступником міністра оборони США, працював на військову сферу – зокрема й на керівних постах у НАТО, його роботи в НАСА більш ніж достатньо для того, щоб увійти в історію.
Значною мірою саме його заслугою стала відправка на Місяць пілотованого космічного апарату "Аполлон" і висадка американських астронавтів на поверхню супутника Землі. Але лише космічною галуззю досягнення Яримовича не обмежуються, хоча він упродовж свого життя очолював чимало найпрестижніших міжнародних організацій з космонавтики та астронавтики – у його біографії є й інші важливі пункти, серед яких участь у СОІ та створення системи GPS. Також Яримович – автор численних наукових праць з аеродинаміки та космічної технології та їхнього практичного застосування.
Як сина українських емігрантів взяли на роботу в НАСА
Михайло Яримович народився 13 жовтня 1933 року в польському Білостоці в українській сім'ї, яка тимчасово мешкала в Європі. Згодом вони повернулися на рідну їм Тернопільщину – у село Метенів Зборівського району, а згодом мешкали і в самому Тернополі – їхній будинок стояв на вулиці Микулинецькій. Після закінчення Другої світової війни батьки Яримовича перебралися за океан. Вищу освіту Михайло, який перетворився в Америці на Майкла (згідно з дипломом, він інженер аеронавтики), здобув в університеті Нью-Йорка, а докторський ступінь з філософії – у Колумбійському університеті. Унікальне поєднання, здавалося б, несумісних галузей знання зробило Яримовича цінним фахівцем, якого із задоволенням узяли на роботу його мрії – в НАСА, хоча йому на той час було лише 26 років.
Успіх американської та провал радянської місячної програми
1965 року Яримович став технічним директором, який очолив проєкт орбітальної космічної лабораторії з екіпажем на борту. Він відповідав за функціонування систем космічних кораблів "Аполлон" – електронне управління їхніх двигунів, навігацію, стабілізацію і контроль. Робота над проєктом забирала в Яримовича та його команди дуже багато часу – вони днювали й ночували у своїх кабінетах, майже не з'являючись удома, доки їхні дружини вели господарство та опікувалися дітьми. Складність завдання, яке стояло перед вченими, полягала ще й у тому, що все потрібно було зробити не тільки добре, а й швидко – випередивши Радянський Союз, в якому велися аналогічні розробки.
У липні 1969 року відбувся політ до Місяця пілотованого космічного корабля "Аполлон-11", під час якого астронавти Ніл Армстронг і Едвін Баз Олдрін першими в історії людства висадилися на супутник Землі. За дві з гаком години, які вони провели на його поверхні, Армстронг і Олдрін встановили на місці висадки прапор США, залишили технічне обладнання і зібрали майже 22 кілограми місячного ґрунту. Після успішного повернення американських астронавтів на Землю стало зрозуміло, що радянська програма провалилася – у ній не було більше жодного сенсу, а отже, Радянський Союз не зміг би тиснути на західний світ і погрожувати йому. Щодо самого Яримовича, то його колеги жартома стали говорити про нього: "Цей той, хто не пустив москалів на Місяць".
"Зоряні війни"
Не менш важливу роль Яримович відіграв і в період так званих "зоряних війн", які президент США Рональд Рейган оголосив 23 березня 1983 року. У їхніх рамках було створено СОІ – Стратегічна Оборонна Ініціатива – масштабну космічну систему протиракетної оборони. У 1986 році її керівником за наполяганням самого Рейгана, який зробив ставку на українського вченого, був призначений Михайло Яримович.
"Як може скластися доля українського емігранта в демократичній Америці"
На пенсію Михайло Іванович вийшов 1990 року, але перед цим зробив ще одне дуже важливе для людства відкриття: презентував свою нову розробку – створення прообразу GPS – системи глобального позиціювання, яка дає змогу визначити координати людини чи предмета в будь-якому місці Землі й навіть навколоземному просторі, не дарма її називають "сузір'ям, створеним людиною". В її основі лежить геніальна за своєю простотою ідея: 24 супутники, які обертаються в різних площинах на навколоземній орбіті. Кожна точка Землі перебуває в зоні уваги 3-6 супутників, створюючи тривимірну систему координат – сховатися від неї неможливо. Зараз система GPS використовується у всіх смартфонах і навігаторах, а свого часу Яримович призначав свій винахід для американських військових. Про себе у світлі своєї наукової роботи Яримович сказав так: "На моєму прикладі ви бачите, як може скластися життя українського емігранта, якщо дати йому свободу розвиватися в демократичній Америці".
Зв'язок з історичною батьківщиною
Після того як історична батьківщина вченого, Україна, стала незалежною, Яримович почав працювати з нашою країною: він брав активну участь у реалізації міжнародного проєкту "Морський порт", де використовували українську ракету "Зеніт-3SL". В Україні Михайло Іванович також керував студентською секцією українських інженерів Америки, а в США закликав створювати при вищих навчальних закладах кафедри українознавства. Не лише на знак подяки, а й з огляду на заслуги Яримовича перед світовою наукою Національна Академія наук України прийняла його до своїх лав як іноземного вченого. Михайло Яримович має чудову сім'ю: дружину Роксолану, доньку Тетяну, сина Миколу та чотирьох онуків і мешкає в місцевості Оспрі у Флориді.