"Європі час прокинутися": як іноземні добровольці складають іспит у 25-й бригаді ДШВ

Поки держава лише розгортає масштабну систему залучення іноземців до ЗСУ, у 25-й окремій повітрянодесантній Січеславській бригаді 7-го корпусу ДШВ цей механізм уже працює. Тут діє власний курс адаптації, де добровольці з усього світу вчать українську мову, опановують FPV-дрони та доводять, що готові воювати за майбутнє України.

Про те, як влаштований цей відбір та хто поповнює лави українського десанту, йдеться у матеріалі ТСН.

На піку у Січеславській бригаді одночасно служили понад 140 іноземців. Географія вражає: США, Бразилія, Швеція, Данія, Норвегія, Чилі, Японія та Тайвань. Втім, шлях у підрозділ відкритий далеко не всім.

Першим рубежем для кожного кандидата стає 10-денний курс адаптації. Це окремий табір із суворим розпорядком: вогнева та інженерна підготовка, окопна тактика, такмед за стандартом MARCH англійською, робота з БПЛА і щоденні уроки української мови.

"Вони живуть окремо близько десяти днів. Ми дивимося, чи відповідає людина фізичним і психічним вимогам. ДШВ завжди вважалися елітою – тому й конкурс серйозніший. З десяти людей зазвичай відсіюються двоє-троє. Конфліктних не беруть принципово", – розповідає керівник служби адаптації Євген (позивний "Ворон").

Головна мета інструкторів – розвіяти ілюзії. Інструктор з БПЛА Ігор Майзелев наголошує: шукачів "військової романтики" відсікають одразу, адже на реальній війні її немає. Втім, індивідуальний підхід – понад усе. "Ворон" згадує добровольця зі Словенії: високий, худий, схожий на персонажа Шеггі зі "Скубі-Ду", який фізично ледве витягував навантаження. Але завдяки знанню мов та комунікабельності хлопець став незамінним містком між українським командуванням та іноземною групою.

"Українська армія – найкраща у світі": мотиви та обличчя легіонерів

Причини, з яких іноземці їдуть воювати за тисячі кілометрів від дому, різні: від ідейного неприйняття несправедливості до бажання пов'язати своє життя з Україною.

29-річний Арес із Чилі, колишній артилерист, каже відверто: "Я вважаю, що ця війна несправедлива. Хочу допомогти людям, які не можуть захистити себе самі. Це красива країна, у мене тут є майбутнє, і я хочу залишитися в армії".

Бразилець із позивним "Орел", колишній зв'язківець, захоплюється гнучкістю ЗСУ: "Я вірю, що можу стати "тихим солдатом". Тут є нові навички – FPV, усе інше. Українська армія – найкраща у світі, бо тут усе постійно змінюється".

Разом із молодими бійцями в таборі працює 69-річний Грім – колишній офіцер Королівської морської піхоти Великої Британії. Він виступає волонтером-ментором і разом із хлопцями щодня вчить українську. Його оцінка українського десанту безкомпромісна:

"Вони на іншому рівні. У них нові навички, вони добре натреновані. Я дуже вражений. Європі та Заходу загалом час прокинутися. Ми наближаємося до однієї з переломних точок світової історії. Якщо не зупинити російську армію зараз – коли тоді?" – закликає британський ветеран.

Перемога над бюрократією та шлях на передову

Окрім вишколу, 25-та бригада взяла на себе й розв'язання головної юридичної проблеми іноземців – оформлення посвідки на тимчасове проживання.

Як пояснює начальник центру рекрутингу бригади капітан Андрій Макаров, замість тижнів біганини по кабінетах військовим організовують логістику та супровід: усе оформлення в ДМС займає не більше половини дня. Це дозволяє воїнам зосередитися на головному – підготовці.

Після іспитів та отримання сертифіката рекрути вирушають на базову підготовку, далі – 12 днів злагодження в бригаді, і лише потім – розподіл на бойові посади.

У 25-й бригаді ДШВ переконані: залучення вмотивованих іноземців із чіткою системою відбору та адаптації – це саме той шлях, який підсилює українське військо та наближає спільну перемогу.