День Соборності України: історія свята і чому його скасовували
22 січня Україна відзначає День Соборності – свято, що символізує єдність українських земель і спільну державницьку ідею. Саме цього дня в історії було закладено один із найважливіших смислів української нації – прагнення до неподільності.
День Соборності має не лише історичне, а й глибоке політичне та символічне значення. OBOZ.UA розповідає, як формувалася ідея соборності, коли її вперше втілили та чому ця дата викликала суперечки у різні роки.
Як зародилася ідея соборності
Ідея об’єднання українських земель виникла задовго до подій ХХ століття. Українці, розділені між різними імперіями, зберігали спільну мову, культуру та історичну пам’ять. Особливо активним національний рух став у середині ХІХ століття під час так званої "Весни народів" 1848–1849 років.
Одним із центрів українського політичного життя тоді стала Галичина. Саме тут Головна Руська Рада – перша українська політична організація – відкрито заявила про єдність українського народу та його земель, розділених між Російською й Австрійською імперіями. Однак реальні шанси на створення незалежної держави з’явилися лише на тлі Першої світової війни та революційних подій у Європі.
Українська революція і шлях до незалежності
Повалення самодержавства в Російській імперії у 1917 році стало поштовхом до активного національно-визвольного руху в Україні. У березні того ж року було створено Українську Центральну Раду.
Спочатку в політичному середовищі точилися дискусії щодо майбутнього державного устрою: частина діячів виступала за автономію у складі федеративної Росії, інші – за повну незалежність. Зрештою українські сили змогли об’єднатися навколо ідеї державності.
У січні 1918 року IV Універсалом Української Центральної Ради було проголошено самостійність Української Народної Республіки. Цей крок закріпив прагнення українців до власної держави на міжнародному рівні.
Акт Злуки
Паралельно із подіями в Наддніпрянській Україні в західноукраїнських землях сформувалася Українська Національна Рада, яка проголосила створення Західноукраїнської Народної Республіки. Обидві держави усвідомлювали необхідність об’єднання.
1 грудня 1918 року було укладено попередню угоду про злуку, а вже 3 січня 1919 року Західноукраїнська Народна Республіка офіційно ухвалила рішення про об’єднання з УНР.
22 січня 1919 року на Софійській площі в Києві урочисто проголосили Акт Злуки УНР і ЗУНР. Ця подія стала символом соборності українських земель, навіть попри те, що в умовах війни та зовнішнього тиску нова держава не змогла втримати незалежність.
Чому про свято мовчали в радянський період
У радянські часи події 22 січня 1919 року замовчувалися, адже вони суперечили ідеології СРСР. Однак у колективній пам’яті українців ідея соборності не зникла. Вона передавалася через родинні спогади, культурні традиції та діяльність дисидентів.
Показовим став "живий ланцюг" 21 січня 1990 року, коли сотні тисяч українців взялися за руки, з’єднавши захід і схід країни. Ця акція стала одним із найяскравіших символів національного відродження напередодні здобуття незалежності.
Скасування і відновлення Дня Соборності
Офіційно День Соборності України було встановлено у 1999 році указом президента Леоніда Кучми. Проте у 2011 році тодішній президент Віктор Янукович скасував його, об’єднавши зі святом Дня Свободи в одну дату – День Соборності та свободи України. Таким чином юридично обидва свята перестали існувати окремо.
Після Революції Гідності ситуація змінилася. У 2014 році було відновлено День Соборності як окреме державне свято. Відтоді 22 січня знову офіційно відзначають як день єдності українського народу.
Раніше OBOZ.UA публікував фото "живого ланцюга" у 1990 році у Львові.
Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.