Відео дня
Чому в СРСР жінкам забороняли носити штани на роботу: пояснення
В епоху Радянського Союзу вибір одягу для жінок, особливо на роботі та в публічних місцях, був суттєво обмежений. Хоча офіційної законодавчої заборони не існувало, сильний суспільний тиск та усталені "моральні" норми ефективно створювали негласне правило.
Жінки мали з'являтися виключно у сукнях або спідницях, які неодмінно мали прикривати коліна. Носіння штанів вважалося неприйнятним, занадто "чоловічим" і навіть таким, що викликає збентеження у колег, адже вони могли підкреслювати фігуру. Ця негласна заборона поширювалася на відвідування театрів, кінотеатрів та більшості робочих місць.
Чому в СРСР жінки не одягали штани на роботу
Протягом тривалого часу в СРСР жіночі штани асоціювалися лише з певними, строго визначеними ситуаціями. Їх можна було побачити на жінках, які займалися фізичною працею на будівництві чи виробництві, де вони входили до комплекту робочої уніформи і були зумовлені міркуваннями практичності та безпеки. Також штани були прийнятним одягом для занять спортом або туристичних походів.
Однак, спроба з'явитися у штанах у більш формальній обстановці, як-от на роботі чи в культурному закладі, могла спричинити осуд з боку громадськості та навіть керівництва, яке могло відправити співробітницю додому переодягатися. Суспільна думка відігравала роль сильнішу за будь-які закони.
Коли жінкам дозволили носити штани
Ситуація почала поступово змінюватися в 1950-х роках, з настанням періоду "Відлиги" після смерті Йосипа Сталіна. Розширення контактів із Заходом через поїздки радянських артистів і спортсменів, а також діяльність так званих "фарцовщиків", сприяло проникненню нових модних тенденцій. Переломним моментом став Всесвітній фестиваль молоді та студентів 1957 року в Москві, на який прибули тисячі іноземців, серед яких було багато жінок у стильних брючних костюмах та елегантних штанах. Це стало яскравою демонстрацією альтернативного стилю та справило сильне враження на радянську молодь.
Незабаром після фестивалю, у радянських журналах про моду, таких як "Одяг молоді" та "Робітниця", почали з'являтися перші публікації, присвячені правилам носіння класичних штанів жінками. Це стало знаковим кроком на шляху до легалізації цього елементу гардероба в суспільній свідомості. Однак, легка промисловість країни не відразу змогла задовольнити зростаючий попит, тому багато модниць шили штани самостійно або на замовлення у приватних швачок, використовуючи доступні тканини та винахідливо розв'язувати проблему відсутності спеціальної фурнітури.
Поступово, із налагодженням вітчизняного виробництва, жіночі штани стали більш доступними та перестали бути дефіцитом чи чимось забороненим. Вони увійшли в повсякденне життя радянських жінок, ставши прийнятними не лише для прогулянок чи спорту, але й для роботи та відвідування культурних заходів. Проте, модні віяння не зупинялися.
Наприкінці 1960-х років з'явилися джинси, які одразу стали надзвичайно бажаним, хоча й дефіцитним товаром. Попри початковий спротив та навіть формальні заборони в деяких установах, джинси швидко завоювали популярність, особливо серед молоді. Паралельно з цим набирала обертів мода на розкльошені штани ("кльоші"), яку також часто імпровізували, перешиваючи існуючі моделі. 1980-ті роки відзначилися справжнім бумом різноманітності фасонів жіночих штанів – від "бананів" до "труб".
OBOZ.UA пропонує дізнатися, чому жінки в СРСР одягали білі шкарпетки під туфлі.
Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.