Чому в СРСР в армії користувалися флягами зі скла: причин кілька

Навіть така проста річ, як солдатська фляга, може багато сказати про дефіцит, промисловість і воєнні пріоритети держави. У СРСР  був період, коли військові користувалися не алюмінієвими, а скляними флягами, і це не було випадковістю.

Таке рішення диктували економічні обставини, нестача металу та потреби військової промисловості. OBOZ.UA розповідає, чому фляги зі скла були вимушеним вибором.

Більшість звикла вважати армійську флягу металевою, але в радянському війську певний час широко використовували й скляні. Причина була насамперед у нестачі алюмінію, який потрібен був для важливіших галузей, зокрема авіації.

Скло коштувало дешевше, не впливало на смак води й не потребувало використання стратегічного металу. Тому в умовах дефіциту саме воно стало зручною заміною.

Скляні фляги не були суто радянським винаходом. У Європі їх використовували ще в ХІХ столітті, зокрема в Німеччині. У СРСР алюмінієві фляги почали виготовляти у 1926 році, але масово забезпечити армію таким спорядженням було складно. Бляшані ємності іржавіли, латунні були надто важкими, а алюмінієвих бракувало. Через це до середини 1930-х років скляні фляги залишалися доволі поширеними.

Із початком Другої світової війни ситуація ще більше загострилася. Алюміній став стратегічною сировиною, тому його спрямовували передусім на військову техніку. Саме тоді скляні фляги знову масово повернулися в армійський побут. Вони були дешевими, доступними й безпечними для зберігання води.

Головним недоліком скла була велика вага. Якщо алюмінієва фляга важила близько 180 грамів, то скляна – до 450 грамів. До того ж вона залишалася менш зручною в польових умовах. Після війни армія знову повернулася до алюмінієвих моделей, а пізніше з’явилися й пластикові, хоча вони часто псували смак води.

Раніше OBOZ.UA розповідав, які професії в СРСР могли приносити справді великі гроші.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.