Чому в СРСР масово боялися стоматологів: як лікували зуби в той час

Радянська стоматологія, на відміну від західної, ніколи не ставила собі за мету робити людей красивими чи щасливими; її основним завданням було усунення гострого болю та забезпечення базової функціональності. Результатом такого підходу став масовий страх перед стоматологічними кабінетами, який глибоко вкорінився у свідомості кількох поколінь.

Для багатьох громадян візит до дантиста був вимушеним кроком, до якого вдавалися лише тоді, коли біль ставав нестерпним. При цьому рівень гігієни був вкрай низьким: дослідження 1960-х років показало, що лише 25% населення регулярно чистили зуби, тоді як 40% не робили цього взагалі.

Чому в СРСР мало хто чистив зуби

Попри наявність зубних паст, таких як "Перли" (популярних завдяки розробці для космонавтів) та різних видів зубного порошку ("М'ятний", "Дитячий", "Особливий"), більшість громадян нехтувала регулярним доглядом. Ті, хто намагався самостійно підтримувати здоров’я ротової порожнини, часто вдавалися до народних засобів. Зубний камінь розм'якшували перекисом водню та чистили содою, а для відбілювання використовували господарське мило, свіжу деревну золу, шматочки редьки та таблетки активованого вугілля. Низький рівень профілактики був однією з головних причин катастрофічного стану зубів.

Технічна відсталість

Ситуація погіршувалася значним технічним відставанням стоматології. До революції російська зуболікарська справа вважалася однією з найкращих у світі, пропонуючи порцелянові пломби та коронки, проте радянська влада ці досягнення швидко знівелювала. У 1950-х роках почали з'являтися електроприводні бормашини, але до 1960-х все ще використовувалися ножні аналоги. Навіть електричні машини працювали на низьких обертах, мали проблеми з охолодженням і були надто гучними. Свердління було довгим і нестерпно болючим, оскільки низькі обороти та відсутність якісного охолодження призводили до того, що пацієнти часто відчували запах "паленої кістки".

Біль і страх у стоматології 

Найбільшим джерелом страху була відсутність ефективного знеболення. Шприци та стоматологічні голки були дефіцитом, і анестезію (Новокаїн, пізніше Лідокаїн) часто робили лише при видаленні кутніх зубів. Молочні зуби дітям виривали "наживо", а свердління дорослим проводили без знеболення. Новокаїн до того ж діяв не на всіх. Ситуацію ускладнювала відсутність рентгенівської діагностики в багатьох кабінетах. Лікар, не маючи знімка, був змушений орієнтуватися лише на крики пацієнта, що робило лікування фактично неконтрольованим і травматичним процесом.

Якщо звичайною пломбою обійтися було неможливо, застосовувалася архаїчна і небезпечна методика: у зуб клали миш’як і закривали його тимчасовою пломбою. Пацієнт мав ходити з миш’яком два-три дні, доки не відімре нерв. На жаль, це часто призводило до відмирання тканин слизової оболонки та навіть щелепи. Постійні пломби з цементу погано трималися і були негерметичними, що призводило до швидкого розвитку вторинного карієсу. На естетику (колір пломб) ніхто уваги не звертав.

Золоті зуби в СРСР

Радянська стоматологія повністю проігнорувала світову революцію у зубній техніці, що привнесла кераміку та естетичні матеріали. Якщо залишки зубів вимагали відновлення, встановлювалися важкі незнімні коронки. Люди з достатком могли собі дозволити золоті коронки, які парадоксально вважалися ознакою достатку. Інші ходили зі сталевими (металевими) коронками. Ця зневага до естетики призвела до того, що багато радянських людей набули звички прикривати посмішку рукою.

Попри існування державної програми санації (комплексу профілактичних заходів), вона здебільшого не дотримувалася, і допомога надавалася переважно за зверненням, а не профілактично. Як самостійна галузь дитяча стоматологія з’явилася лише у 1980-х роках, після наказу про поліпшення допомоги населенню. У рамках шкільної диспансеризації були запроваджені стоматологічні огляди, а в деяких школах навіть з'явилися власні кабінети.

Шкільні огляди як травма

Однак навіть ці профілактичні огляди перетворювалися на психологічну травму. При наближенні стоматолога з блискучим зондом і дзеркальцем учні починали тремтіти. Іноді огляд проводили прямо на уроці, а про стан зубів учнів повідомляли публічно. Не потрапити з класу до кабінету вважалося неймовірним везінням. Ця система, попри безкоштовність послуг, не змогла побороти глибокий страх і недовіру суспільства до зубних лікарів.

OBOZ.UA раніше писав, чому в СРСР зуби лікували без знеболення.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.