Чому робота в таксі була такою бажаною в СРСР: на які хитрощі йшли

Побудувати кар’єру і заробити хороші гроші в СРСР було задачею практично нездійсненною. Особливо якщо подаватись у робітничі професії. Однак при цьому робота в таксі була для багатьох справжньою мрією.

Чому це було саме так, дізнавалось видання Auto24.ua. Якщо коротко, таксування давало більше простору для ініціативи з боку працівника, що було геть нетипово для зарегульованої планової радянської економіки. А ще відкривало можливості для багатьох зловживань.

Що давала робота в таксі

На відміну від більшості радянських робітників, таксист міг працювати за всіма принципами самозайнятого дрібного підприємця – самостійно встановлювати собі графік роботи, самостійно визначати маршрути пересування, самостійно шукати собі клієнтів. Це не означало, що працювати доводилось менше, але давало більше свободи і навіть дозволяло заробляти додаткові гроші.

Контроль над роботою таксистів з боку держави в особі начальника автотранспортного підприємства, до якого була приписана машина, мав місце. Але він був досить слабким. Без засобів відстежування пересувань, яких тоді просто не існувало, неможливо було перевірити, кого, куди і за скільки грошей підвіз таксист. Від водія просто вимагали після зміни здати в касу планову суму. Певно що надлишками таксисти ділитись не поспішали.

Ще одна перевага, яку мали таксисти – це можливість керувати одним з найкращих взірців радянського автопрому. У таксі працювали не "Запорожці" чи "Москвичі", а комфортабельні "Волги". За кермом відносно непоганої машини таксисти часто демонстрували зухвалий стиль їзди. Через що навіть з’явилась приказка "їздить, як таксист", яку, втім, пізніше витіснила фраза "ганяє, як Шумахер".

При цьому термін експлуатації в таксі для "Волг" складав усього два роки, після чого машину списували. Це відкривало для таксистів ще один привілей – можливість викупити свою "ластівку" за залишковою вартістю.

Як заробляли радянські таксисти

Як ми вже казали, водії таксі в СРСР мали можливість підзаробляти додаткові гроші. І робили це вони у кілька не завжди зовсім законних та чесних способів.

Наприклад, маніпулювали з лічильником. Завізши клієнта за адресою, водій не вимикав його. І увесь надлишок, який набігав до моменту отримання нового замовлення, лягав на плечі наступного пасажира. Звісно, різниця йшла до кишені водія.

А ще в часи "сухого закону" таксисти виконували функцію бутлегерів – торгували алкоголем у заборонений час. Щоби не бігти у нічний час за пляшкою до гастроному, що загрожувало викриттям, громадянин міг підійти на стоянку таксі і придбати горілку у водія. Націнка при цьому була дуже висока. Але й імовірність попастись міліції значно меншою. Тому такі послуги користувались популярністю. Хоча для водія вони становили серйозний ризик. Перепродаж товарів у СРСР називали спекуляцією і діло це було підсудним.

Додаткові гроші можна було заробити також на "лівих" пасажирах. Якщо водій вирушав за популярним напрямком, він міг підсадити у салон ще 1-2 додаткових людей. Цим він порушував одразу два правила. По-перше, дозвіл на підсадку попутника повинен був дати перший пасажир, а по-друге, поїздку вони мали оплачувати разом, розділивши вартість. Однак, ні першої умови, ані другої ніхто не дотримувався.

Також водії таксі могли набивати ціну поїздки, просто відмовившись вирушати за названою адресою. Пасажирові не залишалось нічого, як доплатити звершу, щоби таксист став більш прихильним до нього.

Мінуси професії

Втім, щоби податись у таксі і успішно заробляти на послугах пасажирських перевезень, потрібно було мати підприємницьку жилку. Що в СРСР не віталось і навіть каралось законом. Тому у таксисти подавались люди з авантюрним складом характеру, згодні виділятись і ризикувати. До такого були готові не всі.

Так само і до того, що витрачати доведеться більше, ніж решті водіїв. У всіх дотичних сферах люди були в курсі про додаткові прибутки таксистів. Тому скористатись цим прагнули усі – слюсарі-ремонтники та комірники складів, які обслуговували машини, мийники, заправники. Всі вони виставляли додаткову націнку на свої послуги. Але, як правило, заробітків таксиста на це вистачало. Тому весь ланцюжок був у плюсі і ніхто не поспішав видавати схему роботи начальству.

Раніше OBOZ.UA розповідав, про які іномарки мріяв кожен водій у СРСР.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.