Чому люди надають татуюванню значення талісмана і життєвого кредо — професійний погляд майстра тату Євгенія Мацапури
За останні 20 років бодіарт пройшов довгий шлях трансформації, а в світі з'явилось таке поняття як тату-туризм — коли до талановитого майстра, який має величезну кількість фоловерів в соцмережах, приїжджають клієнти з різних куточків планети.
Одним з таких митців є Євгеній Мацапура — український художник та майстер татуювань з понад 23-річним професійним досвідом. Його клієнтами були більш ніж три тисячі людей. Він заснував Kapiton Art LLC у Чикаго, є членом галузевої організації Alliance of Professional Tattooists (APT) та офіційним амбасадором бренду Intenze.
"Тату давно перестало бути лише прикрасою, — каже Євгеній Мацапура. — Для багатьох прихильників бодіарту малюнок на тілі слугує чимось на кшталт особистого талісману або навіть внутрішнього компасу, нанесеного на шкіру чорнилами".
Татуювання як особистий архів
Мацапура каже, що татуювання працюють як матеріалізована пам’ять. "Символ на тілі стає стійким якорем, вічним нагадуванням про випадок, рішення, близьку людину або момент внутрішньої трансформації. Дата, підпис, словосполучення, знак — це може бути що завгодно, і не обов'язково масштабне. Радше навпаки. Бо сучасне татуювання не потребує пояснень, воно є чимось на кшталт особистого архіву людини, яка його носить".
Символ замість довгих пояснень
Окрім роботи в студії Євгеній Мацапура залучений до академічного та дослідницького середовища. Він є автором наукових робіт та фахових експертних рецензій, які публікуються в міжнародних виданнях, зокрема, у "Global Prosperity", "Pedagogical Academy: Scientific Notes" та "Futurity Education". Тож його роздуми про символізм в сучасних татуюваннях — це погляд не лише практика, а й дослідника.
"Люди далеко не завжди здатні сформулювати, що саме допомогло їм вижити, або який саме момент став для них переломним, а головне — чому". На думку митця, для цього треба майстерно володіти словом — так, як володіють письменники, журналісти або мовознавці. А ось обрати для себе символ може кожен.
Ритуал контролю та мова приналежності
Євгеній Мацапура зауважує, що людина в своєму житті не контролює багато речей. І з цією тезою не варто сперечатися. Бо за великим рахунком, це навіть не теза, це аксіома. "Через цю оптику, — каже митець, — татуювання сприймається як ритуал контролю: так, воно неприємне, так, нанесення малюнка або напису на шкіру доставляє фізичний біль, але це переживання є керованим, і саме тому робота тату-майстра має для багатьох терапевтичний ефект". Слова Євгенія Мацапури змушують замислитися. Бо ж, дійсно, роблячи татуювання, людина ніби повертає собі право авторства над власною історією.
В кінці кінців, татуювання — це ще й художній спосіб самоідентифікації. Воно може символізувати приналежність по групи людей, які пережили однаковий досвід. Або до цілого народу, об’єднаного спільною багатовіковою історією. "Певен, що ви, як і я, зараз подумали про шалену популярність патріотичних тату, — дивлячись у вікно, тихо каже Євгеній. — Це усвідомлений вибір, який українці роблять під час війни: підкреслити свою національну ідентичність, підсилити її символом на тілі — і ніколи про неї не забувати".
Тож відповідь на запитання про те, чому ми сприймаємо тату як талісман та життєве кредо, доволі проста: бо можна в будь-який момент торкнутись до нього поглядом і сказати собі: "Я той, хто я є, і я про це пам’ятаю".