Чи можна українською говорити "упор": що означає слово
Іноді виникають сумніви, чи є певне слово справді питомо українським, чи воно випадково з'явилося у побутовій мові як калька з російської. Одне з таких слів – "упор".
На слух воно може здатися чужим, але насправді має глибоке слов’янське коріння і цілком природно вживається в українській мові. OBOZ.UA розповідає деталі.
Походження слова
"Упор" має давнє слов’янське походження, зафіксоване в українських словниках, і вживається в багатьох значеннях: від технічних термінів до художніх образів у класичній літературі. Це слово природне для нашої мови, хоча часто його значення залишаються поза увагою.
"Упор" походить від кореня *perti (з чергуванням реr-, por-, рьr-) і зустрічається у кількох слов’янських мовах. В українській воно не лише збереглося, а й набуло низки значень у різних сферах – від технічних термінів до літературних зворотів.
Основні значення
- Дія або стан того, що впирається в поверхню: упор для станка, упор для гойдалки.
- Спортивний термін: у гімнастиці – положення при віджиманні чи у вправах із конем (вольтижування).
- Риса характеру, упертість (часто як діалектизм чи скорочена форма). Параска з упором, властивим тупій та лінивій натурі, не покидала свого звичаю (Іван Франко).
- Відстань, дуже близько: "дивитися в упор" – прямо в очі; "стріляти в упор" – з мінімальної відстані; "закрутити гвинт до упору" – до межі.
- Технічний термін – пристрій чи деталь, що підтримує щось або служить точкою опори: дверний упор, упори греблі.
У технічному й побутовому вжитку поруч зі словом "упор" існують і близькі за значенням українські слова: підпертя, підпора, підпір, підпірка, пирла.
Тож сумніватися у його вживанні не варто: це не русизм, а питомий елемент нашої мовної традиції.
OBOZ.UA також розповідав, як буде українською "текучка кадрів".
Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.