Були престижними: професії, які зникли разом із СРСР
Коли ми говоримо про престиж в СРСР, то маємо на увазі зовсім не нулі на банківському рахунку – гроші самі по собі в Союзі мало що значили, адже купувати на них було нічого. Натомість цінувався доступ до благ, недосяжних для пересічного інженера чи вчителя.
Це була епоха, де положення в суспільстві визначалось близькістю до розподілу ресурсів. І це породило цілий перелік надзвичайно престижних професій, які зникли разом із розпадом Країни Рад. OBOZ.UA розповідає детальніше про цих "спеціалістів" – легальних і не дуже.
Робітник торгівлі: завідувач дефіцитом
У країні із тотальним браком товарів звичайна продавчиня м’ясного відділу або завідувач складу бази "Посилторгу" були впливовішими за професорів і навіть деяких високопоставлених керівників. Вони мали доступ до "чорного ходу", звідки випливали фінські сервелати, індійський чай і чехословацькі меблі. Їхній престиж тримався на системі "ти – мені, я – тобі". Завідувач секції в універмазі міг коли завгодно потрапити до найкращого стоматолога чи влаштувати дитину в елітний виш. І все це без типового радянського хамства і принижень. З робітниками торгівлі не хотів сваритись ніхто. З приходом вільного ринку та заповнених полиць цей "магічний" статус випарувався. Сьогодні торговець – це просто посередник між виробником і покупцем, а не вершитель доль.
Партійний функціонер: володар всіх благ
Це був вищий рівень соціальної ієрархії. "Номенклатура" – люди, які жили в паралельному світі. Їхній статус забезпечувався не зарплатою, а державним утриманням: службові "Волги", закриті спецрозподільники з ікрою та закордонним коньяком, державні дачі та санаторії "Четвертого управління". Партійний квиток високого рангу був гарантією того, що ти ніколи не стоятимеш у черзі за чобітьми. Коли КПРС перестала бути єдиним джерелом влади, ці функціонери або пішли в небуття, або швидко перефарбувалися в бізнесменів, використовуючи старі зв'язки.
Цеховик: тіньовий капіталіст
Цеховики – це підпільні підприємці, які на базі державних фабрик створювали "ліві" лінії виробництва. Вони шили модні "варенки", виготовляли поліетиленові пакети чи кришталь. Їхній престиж був небезпечним: величезні гроші доводилося ховати в трилітрових банках під підлогою. Пізніше, з початком перебудови, вони легалізувалися як кооператори. В СРСР цеховик був символом ризикового, але шаленого багатства. З розпадом Союзу вони стали просто підприємцями, втративши свій "романтичний" підпільний флер.
Фарцовщик: вікно в закордон
Фарцовщиками називали людей, які знали, де дістати "фірму": джинси Levi’s, жуйки, платівки Beatles та іноземний парфум. Їхній престиж базувався на тому, що вони відкривали радянським людям вікно у світ західної естетики. Представника цієї нелегальної професії було видно здалеку: фарцовщик вдягався як іноземець, знав англійський сленг і був головною персоною на кожній мажорній тусовці. Коли в 90-х ринки завалили турецьким та китайським крамом, професія зникла за непотрібністю. Посередник між "загниваючим Заходом" і радянською молоддю перетворився на звичайного власника ятки на базарі або магазину.
Валютчик: фінансовий камікадзе
У СРСР за операції з іноземною валютою можна було отримати не лише термін, а й смертну кару (стаття 88 Кримінального кодексу). Валютчик – це був вищий рівень кримінального престижу. Вони крутилися біля готелів "Інтурист", міняючи рублі на долари чи чеки "Зовнішпосилторгу". Це були люди з "мізками", які жили одним днем, але розкішно. Коли в кожному місті з’явилися легальні обмінники, а долар став звичною валютою, професія валютчика як небезпечного тіньового гравця просто розчинилася в історії.
Раніше OBOZ.UA розповідав, які звичні явища радянського життя зараз шокують молодь.
Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.