Трамп підштовхує Канаду до Європи: як новий союз може посилити Україну. Інтерв’ю з Безсмертним

Через численні конфлікти з президентом Дональдом Трампом, Канада дедалі активніше шукає нові ринки та партнерів за межами США. Прем’єр Марк Карні пропонує Євросоюзу тісніше працювати у торгівлі, обороні, енергетиці, технологіях і видобутку критичних мінералів. У публічному просторі вже з’явилася ідея особливого статусу Канади у відносинах з ЄС, хоча конкретної угоди про це немає.

Для України ця історія має цілком практичний бік. Канада вже постачає Україні зброю, фінансує військові потреби та розвиває спільні оборонні проєкти. 10 вересня Київ і Оттава підписали декларацію про 100-річне партнерство. Серед домовленостей – співпраця у виробництві безпілотників і боєприпасів, кібербезпеці, розвідці та боротьбі з дронами. Якщо канадські виробники отримають ширший доступ до оборонних програм ЄС, Україна може спробувати зайти у спільні проєкти разом із Канадою та європейськими компаніями.

Для Європи, яка нарощує виробництво зброї і шукає партнерів, які можуть дати ресурси та технології, Канада надважливий фактор. Країна має нікель, літій, кобальт, уран, графіт, енергетичні ресурси, оборонні підприємства та великий досвід роботи в Арктиці. Для ЄС це спосіб отримати додаткові джерела сировини, посилити оборонне виробництво і безпеку.

Чи зможе Київ перетворити канадсько-європейське зближення на конкретні спільні виробництва, гроші й технології для війни та відбудови? Своїми думками щодо цих та інших питань у ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA поділився український дипломат і політик Роман Безсмертний.

– Прем’єр-міністр Канади Марк Карні знову просуває ідею тіснішої співпраці з ЕС – "унікального альянсу" з Європейським Союзом. Що за цим стоїть та що може вийти?

– Насправді нині Європейському Союзу треба демонструвати динаміку розширення. І це стосується країн Західних Балкан, Туреччини, України. Тому що ми бачимо, що Вашингтон і Москва роблять усе, щоб розтрощити Євросоюз. Тому динаміка, про яку ми говоримо, і особливо ініціативи Карні, асоційоване членство, інші розмови на цю тему – це дуже позитивна річ. І я би, навпаки, робив якомога більше кроків до поглиблення інтеграції, аж до укладання спеціальної угоди. Чому б, наприклад, не створити зону вільної торгівлі між Європейським Союзом і Канадою? Це може бути. Адже Канада і європейські країни після всієї цієї митно-тарифної суєти Дональда Трампа втрачають ринки. Тому взаємне проникнення і зближення дуже корисні для обох сторін. Але над цим необхідно працювати.

Зверніть увагу, як на це емоційно реагують Дональд Трамп і Путін. Вони розуміють, що це зміцнює Європейський Союз. Їхня мета – розтрощити блок, щоб потім кожного окремо поставити в залежність. Вашингтон думає про економічну залежність європейських країн від Сполучених Штатів. Москва, думає про те, як відновити через Варшавський договір чи якийсь інший механізм вплив на Східну і Центральну Європу. У цьому відношенні інтереси Трампа й Путіна збігаються.

Щодо Карні та Європейського Союзу, то тут очевидно, що і Канада, і країни ЄС зацікавлені у зближенні. Тому що це спільний ринок, тому що це зменшення фінансового тиску і так далі. І ця тема буде розвиватися, вона буде рухатися далі, я в цьому не сумніваюся. Більше того, це приклад конструктивних дій у нинішній ситуації, які можуть закрити певні прогалини. До того ж, країни можуть об’єднуватися не лише економічно, а й у військово-політичному плані.

Якщо звернутися до історії, то під час Першої світової війни, під час Другої світової війни першими, хто приходив на допомогу європейцям, була Канада. Відомі матеріали про так званих канадських лісорубів, які першими прибули на європейський континент восени 1914 року, а пізніше – у 1940 році.

– Чому Канада зараз так різко розвертається у бік Європи? Це лише реакція на політику Трампа чи за цим стоїть значно глибша зміна стратегії?

– Тут наклалося одразу кілька речей. Перша і, мабуть, найочевидніша – Канада зрозуміла, наскільки небезпечною є її залежність від американського ринку. У 2025 році більше 70 відсотків канадського товарного експорту припадало на США. Тобто десятиліттями канадська економіка фактично будувалася навколо одного головного партнера. Поки між Оттавою і Вашингтоном були стабільні відносини, ця модель працювала. Але коли торговельна політика США стала інструментом політичного тиску, Канада побачила слабке місце цієї системи. Тепер завдання Карні – не просто відповісти Трампу, а поступово зробити так, щоб Канада мала інші ринки, інші ланцюги постачання і більше простору для власної політики. Саме тому зараз з’являється розмова про "унікальний альянс" із Європейським Союзом.

Але є друга, значно важливіша причина. Змінюється сама міжнародна система. Канада і Європа опинилися в ситуації, коли обидві країни хочуть мати більше самостійності у світі, де дедалі сильніше тиснуть Сполучені Штати, Китай і Росія. І тут вони побачили одна в одній те, чого їм бракує. Європі потрібні надійні джерела енергії, критичні мінерали, технології та партнери для оборони. Канада має значні ресурси, технологічні можливості, фінансовий потенціал, оборонну промисловість і стратегічне положення в Арктиці. Для Канади ж Європа – це величезний ринок, доступ до технологій і можливість диверсифікувати зовнішню торгівлю. Тому це вже не просто демонстративний жест проти Трампа. Це спроба Канади перебудувати власну систему економічних і політичних зв’язків так, щоб її майбутнє не залежало настільки сильно від рішення одного сусіда. Тобто, це зближення двох сторін, які зрозуміли: у новому світі їм вигідніше мати більше спільних опор, а не залишатися залежними від одного центру сили.

– Чим саме Канада цікава Європі й що вона може запропонувати ЄС?

– Канада має те, чого зараз особливо потребує Європа – ресурси, енергію, технології та можливості для оборонної співпраці. Особливий інтерес становлять критично важливі мінерали. Канада має значні запаси й виробничі можливості у сфері нікелю, кобальту, літію, графіту, міді, урану та інших ресурсів, які потрібні для виробництва батарей, електроніки, озброєнь та розвитку нової енергетики. Для Європи це ще й питання залежності від Китаю. Брюссель намагається диверсифікувати постачання критичної сировини і шукає партнерів, з якими можна будувати довгострокові ланцюги постачань. Канада тут виглядає природним партнером – вона має необхідні ресурси і водночас належить до західного політичного та економічного простору.

Другий напрямок – енергетика. Канада може збільшити постачання до Європи нафти, газу, урану, а в перспективі й водню. Для європейців це означає більше варіантів і меншу залежність від окремих постачальників.

Є ще одна сфера, де інтереси Канади та Європи дедалі більше збігаються – оборона. Європейські країни після початку повномасштабної війни Росії проти України значно активніше нарощують власне виробництво зброї та шукають партнерів для спільних проєктів. Канада може бути корисною тут у виробництві, військових технологіях, космічній галузі, кібербезпеці та системах спостереження. Причому тут уже є конкретний механізм. У травні 2026 року Канада стала першою неєвропейською країною, яка приєдналася до оборонної ініціативи ЄС SAFE. Це відкриває канадським компаніям можливості для участі в європейських оборонних проєктах і створює основу для більшої кооперації між промисловістю Канади та Європи.

– Окремий фактор – Арктика...

– Так, для Європи цей регіон стає дедалі важливішим через зміну безпекової ситуації та зростання інтересу Росії, Китаю і США. Канада має величезну територію в Арктиці, військову інфраструктуру, досвід роботи в складних кліматичних умовах і доступ до майбутніх транспортних маршрутів. Тому співпраця з Оттавою дає європейцям можливість активніше працювати у регіоні, який поступово перетворюється на одну з важливих зон глобального суперництва.

І нарешті, є політичний фактор. Європі потрібні партнери за межами самого ЄС, з якими можна спільно реагувати на торговельний тиск, санкційні ризики, проблеми з ланцюгами постачання та нову конкуренцію великих держав. Нинішня Канада для Європи – це не лише великий ринок. Це країна з ресурсами, енергією, технологіями, оборонними можливостями та стратегічним положенням. А для Канади Європа може стати одним із головних напрямків диверсифікації, якщо відносини зі США й надалі залишатимуться нестабільними.

– Наскільки це зближення може бути швидким й наскільки воно може бути тісним? Те, що Канада не стане членом Європейського Союзу, принаймні у найближчій перспективі, зрозуміло. Але що може відбуватися далі?

– З моєї точки зору, насамперед активно запрацюють економічні зв’язки. Канаді, як і Європі, нікуди дівати цілу низку товарних позицій. І тому в цьому відношенні все запрацює. По-друге, є потреба з обох сторін. Тому що після цих реформ Дональда Трампа на ринку, зокрема в Європі, не вистачає скрапленого газу, не вистачає нафти. Всі забувають про те, що Канада – одна з ключових країн у цьому питанні. Країна може вчинити дуже просто: перенаправити ці напрямки до Європи, знизивши ціни, зокрема на ринку скрапленого газу і нафти. І тут європейці роблять, розумієте, дуже коректно. Вони дочекаються, поки контракти з Сполученими Штатами завершаться, для того, щоб укласти їх із Канадою. Ну, з моєї точки зору, за нинішньої нечесної, морально сумнівної поведінки Трампа їх би треба було просто обрубати і переорієнтуватися на канадський ринок. Хоча у канадців є проблема з дефіцитом газовозів і танкерів – їх недостатньо, щоб покрити потреби. Але я думаю, що європейці знайдуть тут механізми. Важливо, щоб вони цього хотіли. А наскільки видно із ситуації, і Європейський Союз, і країни ЄС тяжіють до співпраці з Канадою.

– Трамп реагує на все це зближення досить негативно, що очевидно. Якою буде протидія з боку чинної адміністрації Сполучених Штатів та інших "зацікавлених" сторін, наприклад, РФ?

– Буде протидія, і вона буде дуже серйозною. Поїздка Трампа до Ірландії показала, що він діятиме через праворадикальні та правопопулістські сили й впливати на політичні процеси в Європі. По суті, можу сказати так: вони будуть координувати з Путіним свої дії для того, щоб розвалювати Європейський Союз шляхом підтримки таких політичних сил, як "Альтернатива для Німеччини". Це те, що робитиме Трамп.

Путін буде просто в лоб атакувати. Ми ж бачимо, що кількість диверсій зростає і кількість рішень, які ухвалюють європейські країни, також збільшується. Литва вже приєдналася, інтегрувала ті зміни, які свого часу схвалила Румунія. Тобто поступово видно, що інтереси Трампа і Путіна зближуються. Це не інтереси Сполучених Штатів і Росії. Це інтереси Трампа і Путіна. Тому вони будуть взаємодіяти в тиску на Європу.

Завдання Європи дуже просте – вистояти проти гібридних операцій. І я би сказав так: організованими діями поставити на місце як агентів Кремля в Європі, так і агентів Трампа. Агенти Heritage Foundation, Фонду "Спадщина", весь час перебувають у Європі й підбурюють праві сили, які раніше молилися Орбану, до ведення підривної діяльності у Європі. І зверніть увагу на цей меморандум, який було схвалено лідерами праворадикальних сил у Північній Ірландії в момент приїзду Дональда Трампа щодо незалежності. Тобто, це не випадковість. Це скоординовані дії.

– Чи може Канада стати певним "замінником" Сполучених Штатів для Європи в оборонно-промисловому секторі? Чи достатньо в неї можливостей для цього?

– У певних складових – так. Але треба розуміти, що для Європи в цьому відношенні ключова тема – стандарти. Бо якщо брати, наприклад, стрілецьку зброю, то до цього часу, попри те, що країни Європейського Союзу є членами НАТО, там понад 40 стандартів стрілецької зброї. Це неприємна ситуація, хоча канадці мають певні серйозні досягнення. Особливо в космічній сфері є хороші напрацювання. У тому числі, в області безпілотників у них є свої якісні розробки. Тобто тут є де взаємодіяти. Треба розуміти, що канадці готові інвестувати в цю сферу. Вони мають достатньо ресурсів і планують це робити. Тому, на моє переконання, тут є про що говорити.

– Що означає для України зближення Канади та Європейського Союзу? На тлі чинної політики США це для нас безумовний плюс чи тут є свої нюанси?

– Для України це важливий напрямок. Але я б не зводив усе лише до того, що Канада тепер ближче до Європи. Набагато важливіше, що сама Канада намагається стати частиною ширшої європейської системи безпеки та економічної співпраці. 10 вересня Україна і Канада підписали декларацію про 100-річне партнерство. У ній є конкретні напрямки – оборона, спільне виробництво озброєнь, безпілотники, боєприпаси, кібербезпека, розвідка, енергетика, критичні мінерали. Окремо передбачене створення довгострокового оборонно-промислового партнерства.

Для України це цікаво ще й тому, що ми можемо дати Канаді те, чого вона не має – реальний бойовий досвід і технології, перевірені війною. Канада, зі свого боку, має фінансові та промислові можливості, технології й доступ до західних ринків. Тому йдеться вже не лише про постачання зброї, а про спільне виробництво та передачу технологій. Якщо Канада одночасно поглиблює відносини з ЄС і розвиває стратегічне партнерство з Україною, у нас з’являється додатковий канал для входження в європейські виробничі та оборонні ланцюги. Це значно ширша історія, аніж черговий пакет військової допомоги.

– А що Україна може отримати безпосередньо вже сьогодні від цієї нової ролі Канади? Чи йдеться лише про військову допомогу, чи тут може бути значно ширша історія – від кредитів й спільного виробництва до участі в європейських проєктах?

– Військова допомога – лише одна частина. Канада вже показала, що готова її збільшувати. Після зустрічі з Володимиром Зеленським Марк Карні оголосив про новий пакет допомоги для протиповітряної оборони на 350 мільйонів канадських доларів. Крім того, Канада планує нарощувати виробництво дронів, частину з яких передаватимуть Україні. Але для України значно цікавіша довгострокова перспектива. Якщо канадські підприємства почнуть працювати разом з українськими, ми отримаємо не просто готову зброю, а виробничі потужності, технології, інвестиції та доступ до нових ринків. Саме тому спільні оборонні проєкти, передбачені декларацією, мають для нас окреме значення.

Є і фінансова складова. Канада веде переговори щодо участі в європейській кредитній програмі на 90 мільярдів євро для України. Оттава розглядає це також як спосіб поглибити зв’язки з ЄС і взяти на себе більшу частину європейської відповідальності за підтримку України. Для Києва тут важливий сам принцип. Якщо Канада вступає у європейські механізми підтримки України, а паралельно розвиває з Києвом власне оборонно-промислове партнерство, ці два процеси можуть посилювати один одного.

Є й політична складова. Канада офіційно підтвердила підтримку членства України в НАТО та вступу до Європейського Союзу. У декларації сторони також домовилися про тіснішу координацію у G7, НАТО, ООН та інших міжнародних форматах. Тому для України тут одразу кілька напрямків – гроші, зброя, спільне виробництво, технології, енергетика та політична підтримка. Головне, якщо канадсько-європейське зближення піде далі, Україна може отримати можливість бути не просто отримувачем допомоги, а й учасником нової системи економічної та безпекової співпраці.