Розмова Зеленського з Трампом була жорсткою. Найближчими днями відбудеться черговий контакт між РФ і США, після чого все стане зрозуміло. Інтерв’ю з Безсмертним

Саміт G7 в Евіані фактично став перевіркою єдності Заходу у питанні війни Росії проти України. Від самого початку головною інтригою була відповідь на запитання: чи здатні Штати та Європа знову виробити спільну стратегію тиску на Кремль після місяців розбіжностей і непередбачуваної політики Дональда Трампа та чи готовий Вашингтон остаточно повернутися до активної підтримки України, чи знову спробує нав'язати власний формат переговорів із Москвою. Саме тому зустріч Володимира Зеленського з Дональдом Трампом, дискусії про постачання систем ППО, далекобійної зброї, ліцензії на виробництво балістики та можливе відновлення жорстких санкцій проти російської нафти стали центральними подіями саміту.

Попередні оцінки свідчать, що європейським лідерам вдалося частково змінити позицію американського президента. Принаймні публічна риторика Трампа стала жорсткішою щодо Кремля, а спільні заяви G7 засвідчили готовність і надалі посилювати економічний та військовий тиск на Росію. Водночас остаточні висновки робити зарано. Політика Білого дому залишається залежною від інших міжнародних криз, насамперед ситуації на Близькому Сході, а європейські столиці не приховують побоювань, що Вашингтон у будь-який момент може змінити переговорну тактику щодо України. Тим паче, спецпосланці Трампа через кілька днів планують завітати вчергове до Москви.

Своїми думками щодо цих та інших питань у ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA поділився український дипломат і політик Роман Безсмертний.

– Саміт G7 у Франції. Попри широкий економічний порядок денний, центральною політичною темою стала війна Росії проти України. Перед самітом головне питання було таким – чи вдасться лідерам виробити спільну позицію щодо подальшого тиску на Кремль, військової підтримки Києва та санкційної політики. У підсумку, чи можемо ми говорити, що позиція Дональда Трампа щодо України після тиску європейських лідерів змістилася в бік підтримки України?

– Якщо брати шість заяв, то лише одна з них – коротка заява з геополітики. Саме в її останній третині, буквально в семи реченнях, і викладено весь зміст того, про що ви сказали. Там ідеться про те, що учасники зустрічі ухвалили спільне рішення збільшити допомогу Україні. По-друге, розглянути можливість надання Україні ліцензій для розширення виробництва озброєння на її території, зокрема ракет-перехоплювачів. Також зазначено, що сторони діятимуть для посилення тиску на Росію, зокрема санкційного. Крім того, у заяві йдеться про створення умов, за яких Росія буде змушена сісти за стіл переговорів. Здавалося б, у нинішній ситуації це саме те, чого прагнула Україна і про що говорили європейці. По суті, п'ять принципів, які були напрацьовані в Лондоні, інтегровані в цю зовсім коротку частину заяви з геополітики. Адже інші її розділи стосуються Близького Сходу та Індо-Тихоокеанського регіону – буквально по кілька речень кожен. Однак варто розуміти, що це лише заява. Ми також чудово усвідомлюємо, що найближчими днями відбудеться   контакт між Вашингтоном і Москвою. Як він вплине на ситуацію, зараз сказати дуже важко.

Емманюель Макрон і французька дипломатія заслуговують на оплески. Вони дуже грамотно вибудували спілкування з Дональдом Трампом.  Після спроб Дональда Трампа продемонструвати власну значущість ситуація змінилася – партнери досить чітко окреслили свої позиції. Вечеря була організована у французькому стилі – савойська кухня, риба з Женевського озера, традиційні м'ясні страви. Французи традиційно використовують дипломатичні прийоми не лише за столом переговорів, а й під час неформального спілкування. Загалом робочий процес відбувався саме так, як його спланував Макрон – дуже спокійно, по-людськи й водночас результативно. Було помітно, що французька сторона добре розуміла, з ким має справу. Крім того, відбулася й зустріч Володимира Зеленського, Емманюеля Макрона та Дональда Трампа, яка спочатку навіть не була передбачена програмою. Під час неї детально обговорили всі ключові питання. За словами очевидців, розмова між Макроном і Зеленським була дуже теплою, а тристороння зустріч – напруженою, жорсткою, але змістовною.

– Якщо говорити загалом про враження – Трамп усе ж підписав декларацію і, погодився майже з усім, що стосується України та Росії. Чи є у вас відчуття, що після повернення до Вашингтона відбудеться певне переосмислення? Чи ми можемо сподіватися, що так званий "анкориджський дух" справді зник? Адже, за повідомленнями ЗМІ, Трамп начебто сприйняв тезу про те, що Росія не перемагає, що місяцями "згодовує" йому Путін.

– Я не вірю, що Трамп здатен змінити свою позицію. Росія, з одного боку, тримає його за горло, а з іншого – дуже серйозно мотивує. Страшнішої комбінації інструментів впливу просто не існує. Один інструмент – це страх, коли є чим шантажувати. Ми це бачили на прикладі історії з матеріалами у справі Епштейна. Другий – це фінансовий інтерес, який він має від воєн, енергоресурсів та інших подібних тем.

Зверніть увагу, як він починає викручуватися, коли мова заходить про санкції. Коли його запитують, чому він послаблює санкції проти Росії, він уникає прямої відповіді. Я вже неодноразово говорив, що вони з Путіним мають спільний інтерес. Багато хто пояснює це глобальними цінами чи ринковою кон'юнктурою, але все набагато простіше – ці речі між собою пов'язані. Подивіться на поїздки Віткоффа та Кушнера. Вони їздять не стільки для переговорного процесу, скільки для обговорення деталей бізнес-схем, у яких зацікавлені обидві сторони. На мою думку, іншого змісту в цих контактах немає. Москва дуже серйозно тримає Трампа саме цими важелями. Вийти з цієї ситуації він уже не зможе. Він багато говорив, що все вже владнав, що ситуація нібито стабілізується. Але реальність знову його наздоганяє. Тому я переконаний, що той самий "анкориджський дух" і надалі впливатиме на нього значно сильніше, ніж будь-які сигнали із Заходу.

Водночас у всій цій історії є справді позитивний момент – це питання надання Україні ліцензій на виробництво протиракетних систем. На цьому етапі це ключове рішення. Крім того, у документах ідеться про надання Україні далекобійних ракет. Це надзвичайно важливо. Одне питання – ліцензії на виробництво, інше – безпосереднє постачання ракет. Саме на цьому зараз і потрібно зосередити основну увагу. Що б Трамп не говорив, є чітка позиція європейців. Вони неодноразово заявили: допоможіть Україні. Не ухвалюйте жодних рішень за спиною Києва та Брюсселя. Але водночас дали зрозуміти: якщо США припинять допомогу, Європа візьме цю відповідальність на себе. Крім того, було чітко сказано: якщо США не координуватимуть свої дії із союзниками, ніхто не буде підтримувати їхні одноосібні рішення. Якщо ж консультації триватимуть – усі готові працювати разом як щодо України, так і щодо інших глобальних питань.

Не знаю, чи то Макрон зумів знайти правильний підхід до Трампа, чи вплинула сама атмосфера саміту, але було видно, що він поводився значно стриманіше. Французи дуже вміло сформували інформаційний фон навколо цієї зустрічі. Втім, я не вважаю, що після цього Трамп раптом кинеться підтримувати Зеленського. Достатньо подивитися на фотографії їхньої зустрічі – між ними не відчувається жодної особливої довіри чи взаємної симпатії. Але нам потрібна не гармонія між політиками. Нам потрібні конкретні рішення – ліцензії на виробництво озброєнь і далекобійні ракети, зокрема Tomahawk. Навіть якщо Україні передадуть лише одну таку систему, це відкриє шлях до постачання німецьких Taurus. Ми вже бачили подібну схему з Abrams і Leopard. Саме на цих рішеннях сьогодні потрібно концентрувати увагу.

– Як ви оцінюєте заяву Трампа про те, що він "вирішив конфлікт з Іраном і тепер сфокусується на питаннях України"? Представники багатьох країн сприйняли ці слова із занепокоєнням. Вони хочуть, щоб Трамп допомагав Україні, але не хочуть, щоб він заважав. Фраза про те, що він "сфокусується", може означати, що він знову почне діяти на власний розсуд. Ми вже бачили, до чого це призводило.

– Я не думаю, що буде така концентрація на Україні, як це було в лютому чи березні 2025 року. Зараз його повністю захоплює ситуація на Близькому Сході та в Перській затоці. Причина проста – в Україні немає нафти. Питання рідкісноземельних ресурсів перебуває у сфері відповідальності міністра фінансів Скотта Бессента. Сам Трамп значно більше зацікавлений в іранській нафті. Крім того, він пов'язує своє політичне майбутнє саме з подіями на Близькому Сході. Значення російсько-української війни для глобальної безпеки він, на мою думку, не усвідомлює. Для нього визначальним є лише особистий економічний інтерес.

Ще велике питання, чи вирішив Трамп проблему конфлікту з Іраном. Якщо Трамп запропонує рішення, яке не відповідатиме інтересам Ізраїлю, ізраїльська сторона навряд чи погодиться зупинятися. Для Нетаньягу нинішня ситуація – лише пауза, а не завершення конфлікту. Він чудово розуміє, що будь-яке припинення бойових дій дасть Ірану можливість знову посилити своїх союзників. Водночас і сам Іран навряд чи погодиться підписати запропоновані документи. Багато із раніше озвучених пунктів уже фактично втратили актуальність. Трамп також не до кінця розуміє, що навіть якщо конфлікт припиниться, Ормузька та Оманська протоки вже не матимуть такого значення для світової енергетики, як раніше. За останні роки значна частина логістичних маршрутів і енергетичних ланцюгів була перебудована. Урсула фон дер Ляєн чітко заявила, що Європа більше не дозволить залежати від одного маршруту чи одного постачальника. Уже підготовлені документи щодо масштабної диверсифікації ринку, які передбачають, що частка будь-якого окремого постачальника не перевищуватиме 8–10%. Саме тому я не бачу для Трампа легкого виходу із цієї ситуації. З одного боку, на нього продовжуватиме тиснути Москва, а з іншого, союзники вимагатимуть іншої політики.

– Чи можемо ми зараз говорити, що, зважаючи на заяви Володимира Зеленського та більшості світових лідерів про провідну роль Сполучених Штатів у мирному процесі, нині головне, чого Україна й Європа очікують від Трампа та США – просто не заважати, а не обов'язково брати активну участь у цьому процесі?

– Європа має розглядати Сполучені Штати лише як ресурсну базу, а всю іншу відповідальність брати на себе. Те, що ви зараз сказали, – абсолютно правильна позиція. Багато хто говорить, що Трамп ще спробує повернути собі ініціативу. Але після осінніх довиборів його політична програма, на мою думку, буде фактично заблокована. Так, можуть розпочатися процедури імпічменту. Вони можуть і не завершитися успішно, якщо в Сенаті не вистачить голосів, але те, що демократи можуть отримати більшість у Палаті представників, цілком імовірно. Так само можливі зміни й у Сенаті, хоча для імпічменту потрібна кваліфікована більшість. Фактично своїми діями Трамп сам загнав себе в політичний кут. Поки що я не бачу для нього очевидного виходу. Європейці неодноразово пропонували йому координувати спільні дії. Франція, Велика Британія, навіть Джорджа Мелоні заявила про готовність надати тральщики до міжнародної ескадри для контролю Ормузької протоки. Але складається враження, що він просто не сприймає цих пропозицій.

– Що стосується можливого торгу – допомога в забезпеченні безпеки Ормузької протоки в обмін на підтримку України? Якщо судити з інсайдів, то європейці більше висували власні умови, ніж погоджувалися на американські пропозиції.

– По суті, європейці диктували порядок денний, підходи та можливі способи вирішення. Вони готові працювати разом із Трампом, але саме працювати спільно. Не погоджуватися з його одноосібними рішеннями і не дозволяти ігнорувати партнерів.

– Тобто не стояти осторонь і не спостерігати, а працювати поруч.

– Саме так. Але чи здатний він це зрозуміти? Людині майже 80 років. Подивіться навіть на дрібниці. Фрідріх Мерц дарує йому футболку, а Трамп у цей момент відвертається. Це ж не золотий злиток. Поки хтось відповідає журналістам, він нахиляється до інших і починає розмовляти про своє. Це елементарна невихованість, неосвіченість і грубість. Треба прожити майже 80 років, брати участь у складних міжнародних процесах і водночас демонструвати настільки низький рівень культури та виховання.

Особливість Трампа полягає в тому, що він не схильний до емпатії. Коли Зеленський говорить про Києво-Печерську лавру чи інші пам'ятки культури, Трамп просто не сприймає таких аргументів. Саме тому всі наші оцінки його поведінки потрібно робити з урахуванням його світогляду, рівня культури та способу мислення. Зрозуміло, що вже завтра він може провести телефонну розмову з кимось іншим, і його позиція знову зміниться. Водночас удома на нього вже чекають нові виклики. Американська преса пише, що йому вже доповіли про останні масовані удари по Україні, про атаки українських безпілотників по російській території та про внутрішню ситуацію в Росії. Усе це свідчить про те, що становище Путіна дедалі більше ускладнюється. Саме тому він буде дедалі агресивніше реагувати на будь-які події, намагаючись утримати власну владу та своє оточення.

Зверніть увагу й на іншу деталь. Поки лідери G7 проводили зустрічі, Дмитро Пєсков терміново вийшов до журналістів і заявив, що жодного офіційного запрошення не було. Це також показовий момент. Ми з вами неодноразово говорили про непублічні контакти. Очевидно, певні сигнали передавалися закритими каналами, але офіційного підтвердження Москва не дала. Саме це Пєсков і озвучив. І ще один важливий момент. Заклики запросити Путіна на зустріч фактично поставили Трампа в незручне становище. Він прекрасно розуміє, що Путін усе одно не приїде. А отже, саме запрошення лише продемонструє, що Кремль не вважає за потрібне реагувати навіть на його ініціативи.

– Якщо підсумувати, ще однією метою Макрона перед самітом було, як зазначалося, повернути G7 до тих часів, коли це було об'єднання не просто партнерів, а союзників. Коли лідери збиралися не для конфліктів, як це було під час попереднього саміту за участю Трампа в Канаді, а для дискусій і вироблення спільних рішень на користь західного світу. Чи вдалося цього досягти? І чи не буде це лише ситуативним явищем?

– Ні, цього поки що немає. І я думаю, що навіть після Трампа певний час залишатимуться проблеми. Бо ця зараза вже почала проникати в систему. Але найголовніше – європейці не довіряють Трампу. Просто не довіряють.

– Саме Трампу чи вже й Сполученим Штатам?

– У певних питаннях – уже й Сполученим Штатам. Я бачу позицію Світового банку, Європейського банку, Міжнародного валютного фонду. Вони бачать, що відбувається. Подивіться хоча б, як адміністрація повелася з головою Федеральної резервної системи США. Є речі, яких не можна торкатися. Багато рішень, ухвалених за Трампа, уже порушили цю гармонію відносин. Тому я не вірю, що ситуація швидко зміниться. Видно, що європейці йому не довіряють. Європейці уникають близького спілкування. Привітаються, перекинуться кількома словами – і відразу відходять. А він сидить окремо. Великий, самотній чоловік без друзів. І Макрон це використовує. Він починає з ним спілкуватися, працює психологічно. Фактично робить те саме, що роками робила Росія – створює для Трампа максимально комфортну атмосферу, веде приємні розмови, грає на його слабкостях.

– Чи можемо ми сказати, що західні лідери певною мірою вже адаптувалися до Трампа? Цього разу була дистанція, були чітко сформульовані вимоги. Мовляв, хочеш – приєднуйся, не хочеш – ми все одно будемо працювати. За рік з часу саміту у Канаді справді багато що змінилося?

– Тут є дві важливі речі. По-перше, ви правильно сказали – за цей рік відбулися колосальні зміни. І вони не могли не вплинути на самого Трампа. Він багато чого не розуміє, але бачить, що встиг посваритися майже з усіма. І найгірше для нього – це конфлікт із Нетаньягу. І винні в цьому не європейці й не Нетаньягу. Винен сам Трамп. Можливо, він цього ще не усвідомлює повною мірою, але факт залишається фактом.

По-друге, потрібно розуміти рівень майстерності французької дипломатії та самого Макрона. За його плечима вже десять років президентської кар'єри. А французька дипломатична машина працює практично бездоганно. Ще з часів Талейрана французи довели мистецтво дипломатії до найвищого рівня. Усі ці прийоми, вечері, дегустації, атмосфера – вони десятиліттями зачаровували світ. І цього разу сталося те саме. І навіть Трамп цьому піддається. Його дуже легко зачепити хорошою кухнею, розкішною атмосферою, дорогими напоями, комфортом. І для людини з таким світоглядом це справляє величезне враження. Саме на ці психологічні особливості Макрон і натиснув.