Нова реальність НАТО: сильніше військово, слабше політично – чому рекордні витрати не гарантують безпеки

7 часов назад

Світ безпеки, до якого звикли після завершення холодної війни, остаточно змінюється – і робить це значно швидше, аніж готові визнавати політики. Оприлюднена доповідь НАТО за 2025 рік лише формалізує те, що вже давно відчувалося на практиці: епоха відносно стабільного трансатлантичного балансу завершується, поступаючись місцем новій, більш жорсткій і фрагментованій реальності. Формально Альянс виглядає сильнішим, ніж будь-коли за останні десятиліття: рекордні $1,4 трлн оборонних витрат, виконання усіма членами нормативу у 2% ВВП й навіть перехід до амбітнішої планки у 5%. Але за цією статистикою ховається куди складніший і менш оптимістичний процес – переформатування самої логіки колективної безпеки.

Російська агресія стала каталізатором різкого зростання витрат і військової активності, однак не менш важливим чинником виявився політичний тиск із боку США. Іронія ситуації в тому, що саме Вашингтон, який роками вимагав від союзників "платити більше", тепер поступово дистанціюється від ролі головного гаранта безпеки. Частка США у витратах НАТО скорочується, натомість Європа і Канада змушені не просто надолужувати відставання, а фактично перебирати на себе відповідальність за власну оборону. Це вже не дискусія про справедливий розподіл витрат – це питання виживання архітектури Альянсу у її нинішньому вигляді.

На цьому тлі дедалі чіткіше проступає головна суперечність: НАТО посилюється як військова структура, але водночас слабшає як політичний союз. З одного боку – розгортання нових сил, збільшення контингентів, запуск операцій на східному фланзі та нарощування швидкого реагування до 300 тисяч військових. З іншого – зростаюча недовіра між союзниками, різні бачення загроз і, що найважливіше, непередбачуваність ключового гравця – США.

У підсумку НАТО опиняється у парадоксальній ситуації: рекордне зміцнення ресурсів супроводжується ерозією довіри і правил гри. І якщо раніше головним викликом для Альянсу була зовнішня загроза з боку Росії, то сьогодні дедалі відчутнішою стає внутрішня – криза самої моделі колективної безпеки. Саме в цій точці й починається новий етап, наслідки якого визначатимуть не лише майбутнє НАТО, а й безпеку всієї Європи, включно з Україною.

Як трансформується Альянс, як взаємодіє з Україною та чи переживе "фактор Трампа" – у матеріалі OBOZ.UA.

Різке нарощування витрат

Генеральний секретар НАТО Марк Рютте представив у Брюсселі щорічну доповідь за 2025 рік, яка стала "новим розділом" для організації: інвестиції в оборону суттєво зросли, а сам блок став сильнішим. Уперше всі 32 члени Альянсу досягли цілі у 2% ВВП, котра була встановлена ще у 2014 році. На це вплинули російська агресія та політичний тиск, зокрема з боку Дональда Трампа. Загальні витрати НАТО сягнули 1,4 трлн доларів – на 6% більше, аніж у 2024-му, а Європа та Канада торік збільшили оборонні витрати фактично на 20%.

На саміті в Гаазі союзники погодили ще більший орієнтир у 5% ВВП на оборону. Компроміс передбачає 3,5% на військові потреби та ще 1,5% – на інфраструктуру подвійного призначення, зокрема, мости, залізницю й порти.

Справедливий розподіл залишається проблемою

Лідерами за часткою оборонних витрат стали країни, які безпосередньо межують із Росією: Польща (4,3% ВВП) та Литва (4%). Далі – Латвія (3,7%), Естонія (3,4%), а також Данія (3,3%) і Норвегія (3,2%). Ці країни фактично формують новий стандарт оборонної мобілізації в Європі.

Сполучені Штати Америки хоча й залишаючись беззаперечним лідером в абсолютних цифрах, витратили 3,2% ВВП, що менше, ніж 3,3 відсотка у 2024 році, що ставить їх у невелику групу відступників, які зменшили свої витрати в рамках НАТО. Серед цих країн – Угорщина і Чехія.

США – зменшують, а Європа та Канада – збільшують

Згідно зі звітом, за 2025 рік Європа та Канада збільшили свої витрати на оборону майже на 20 відсотків до 574 мільярдів доларів, тоді як витрати США скоротилися до 838 мільярдів доларів. Ба більше, торік витрати Європи та Канади на основне обладнання зросли аж на 34 відсотки, а частка США у загальних витратах НАТО на оборону минулого року скоротилася з 64 відсотків до 59 відсотків.

Також адміністрація Трампа має намір припинити довгострокові програми безпеки для Європи, включно з ініціативою щодо зміцнення східного флангу континенту від потенційного нападу з боку Росії. Це рішення вплине на військову допомогу на суму в сотні мільйонів доларів, на яку покладаються деякі з найбільш уразливих членів Альянсу. У своїй заяві Білий дім повідомив, що його рішення скоротити допомогу в галузі безпеки було "узгоджено" з європейцями та відповідає як указу Трампа про переоцінку зовнішньої допомоги США, так і його "давньому акценту на тому, щоб Європа брала на себе велику відповідальність за власну оборону".

Литва та Естонія підтвердили майбутнє скорочення військової допомоги США. Йдеться про сотні мільйонів євро. За інформацією міноборони Литви, скорочення стосуватимуться не лише країн Балтії, а й усіх країн Східної Європи. Серед програм, які будуть призупинені – Балтійська безпекова ініціатива, спрямована на зміцнення трьох країн Балтії за рахунок фінансування військової інфраструктури та навчання.

НАТО та Україна

У своєму виступі Марк Рютте підкреслив: "НАТО продовжує всесторонню підтримку України з метою досягнення справедливого і тривалого миру". Ключовим інструментом на цьому шляху стала ініціатива PURL, що дозволяє забезпечувати Україну критично необхідними озброєннями через цілеспрямоване фінансування постачань американського виробництва. Програму PURL погодили в липні 2025 року після згортання прямих постачань із боку США. Це спільна програма країни НАТО, їх партнерів та США, згідно з якою європейські країни закуповують американське озброєння для оборони нашої країни. До ініціативи долучилися понад 15 країн Європи та Канада, а згодом – Австралія і Нова Зеландія. На початок 2026 року зобов’язання становили близько 4,5 млрд доларів. Україна щомісяця формує запити на озброєння американського виробництва, які фінансують союзники. У 2025 році значна частина військової допомоги надходила саме через PURL, доповнюючи гуманітарну та іншу нелетальну підтримку з боку Альянсу.

Паралельно діє фонд NSATU під керівництвом Великої Британії: у 2025 році союзники внесли близько 198 млн євро. За словами Рютте, НАТО також поглиблює співпрацю з Україною в оборонно-промисловій сфері, зокрема, через інтеграцію українських підприємств у виробничі ланцюги союзників. Також у Польща відкрито спільний центр НАТО-Україна для обміну бойовим досвідом, а українських військових залучають до навчань Альянсу.

Протидія Росії

Росія залишається "найбільшою і прямою загрозою" для НАТО – основний меседж доповіді щодо факторів стримування РФ. За словами Рютте, Альянс "активно та масштабно переходить до посилення військової присутності та захисту критичної інфраструктури". Зокрема, запущені операції, які охоплюють морський, повітряний і наземний компоненти. Як наголосив Марк Рютте, "зростання готових до дій сил демонструє союзницьку єдність і рішучість".

Окремим викликом стали інциденти з російськими безпілотниками восени 2025 року. Порушення повітряного простору фіксували кілька країн блоку. Операція "Східний страж", котра стартувала у вересні 2025 року, передбачає комплексне розгортання сил разом із технологіями протидії БПЛА та розвиток інтегрованої системи ППО і ПРО. Паралельно ЄС у координації з НАТО просуває багаторівневу систему захисту від гібридних загроз, включно з тіньовим флотом і ризиками прямої агресії. Очікується, що вона запрацює до кінця 2028 року.

"Балтійський страж" було запущено після пошкодження підводної інфраструктури в Балтійському морі. Альянс оперативно розгорнув підводні човни, авіацію та безпілотні системи, а також посилив співпрацю з приватним сектором у сфері кіберзахисту та захисту кабельних мереж.

Паралельно НАТО нарощує військову присутність на східному фланзі через багатонаціональні сили в Польщі, Румунії, Естонії, Литві та інших країнах. Альянс посилює й напрямки крайньої Півночі. Десятки військових баз Фінляндії та найближчим часом Швеції отримають нове життя, техніку та додаткові війська.

Ключова зміна 2025 року – різке зростання сил швидкого реагування: із 40 до 300 тисяч військових, готових до негайного розгортання.

Історичні зміни Німеччини

Німеччина розгорнула першу після Другої світової війни постійну військову бригаду за кордоном – 45-ту бронетанкову бригаду у Литві. Це історичне рішення, яке символізує нову роль країни у регіональній безпеці й посиленнях оборонної позиції НАТО на східному фланзі, особливо в умовах постійної напруженості з боку Росії. Бригаду офіційно було розгорнуто 1 квітня 2025 року, а урочисте відкриття відбулося 22 травня 2025 року у Вільнюсі за участю канцлера Мерца й литовського президента Науседи.

На цей момент у Литві вже перебуває приблизно 400-500 німецьких військовослужбовців, а повне розгортання бригади – близько 5000 осіб до кінця 2027 року.

Трамп все одно невдоволений і натякає на демонтаж Альянсу

Президент США, попри формальні заперечення з боку Білого дому, залишається глибоко незадоволеним НАТО і дедалі частіше сигналізує про можливість перегляду ролі США в Альянсі. Офіційно в його оточенні запевняють: жодних активних обговорень виходу Вашингтона з НАТО не ведеться. Але водночас визнають – стримана реакція європейських союзників на конфлікт навколо Ірану стала для нього тригером, який матиме довгострокові наслідки. Для європейців же таким фактором стала історія навколо Гренландії, яка навряд ще завершилася.

Парадокс ситуації в тому, що саме під тиском Трампа союзники лише за минулий рік довели оборонні витрати до історичних 1,4 трильйона доларів. Однак, це не заважає йому знову й знову атакувати НАТО – вже не за "недофінансування", а за "нелояльність". Фактично йдеться про зміну критеріїв: тепер від союзників очікують не просто грошей, а політичної й військової участі в конфліктах, які ініціюють США.

У своїх заявах Трамп переходить від критики до відвертого шантажу. Він прямо заявляє, що розчарований Альянсом, який "нічого не зробив", і натякає: США можуть переглянути свої зобов’язання. Логіка проста й жорстка – якщо союзники не підтримують Вашингтон у війнах, Вашингтон може не підтримати їх у разі загрози.

Цю саму лінію підсилюють й представники Республіканської партії. Сенатор Ліндсі Грем прямо попереджає про "серйозні наслідки" для Європи через відмову брати участь у забезпеченні безпеки Ормузької протоки. За його словами, Трамп "як ніколи злий" та сприймає позицію союзників як прояв зверхності. Більше того, в оточенні президента вже лунають пропозиції виведення американських військових баз із країн, які не підтримали США в конфлікті з Іраном.

Утім, ключова загроза для Альянсу може бути не у формальному виході США, а в поступовому демонтажі його ефективності. Колишній радник Трампа з нацбезпеки Джон Болтон прямо говорить: навіть без офіційного розриву Вашингтон здатен зробити НАТО недієздатним. Через блокування рішень, зміну пріоритетів, перегляд політики щодо Росії та України – тобто через системне розмивання функцій Альянсу зсередини. Фактично йдеться про більш небезпечний сценарій, аніж вихід: не руйнування, а повільне "вимикання" НАТО як інструменту колективної безпеки.

Здається, цей час наближається. Після надзвичайно напруженого засідання Великої сімки, державний секретар США Рубіо відкрито заявив, що США можуть "переглянути" відносини з НАТО після війни з Іраном. І це вже не риторика – це інструмент тиску, який тільки починається.

Підґрунтя вже готується?

Дональд Трамп вже розглядає радикальну реформу НАТО за принципом "pay to play" (плати за гру), яка дозволить усувати союзників від участі в ключових рішеннях альянсу, якщо вони не виконують його нову вимогу щодо витрат на оборону – 5% ВВП. Під обмеження можуть потрапити рішення про участь у спільних місіях і навіть застосування статті 5 про колективну оборону. Трамп також інтерпретує 5 статтю НАТО – про колективну оборону – на власний розсуд, наголошуючи, що США не завжди будуть захищати країни, які не виконують свої фінансові зобов’язання.

"Якщо країни НАТО не платитимуть, Штати не захищатимуть їх", – заявив американський лідер, фактично ставлячи під сумнів дієздатність альянсу у критичних питаннях безпеки.

Наразі вже важко зрозуміти, які саме умови треба виконати, щоб американці все ще брали участь у захисті союзників. Але на сьогодні досягнення рівня витрат на оборону у 5% ВВП є складним завданням для усіх без винятку країн НАТО, що ставить їх у дуже складне становище.

Європа нарешті зрозуміла: якщо вона не буде готова воювати сама, її ніхто не захистить

Давайте все ж таки будемо чесними: вимога Трамп щодо збільшення витрат на оборону до членів Альянсу була справедливою. Якби НАТО раніше прислухався, у 2022 році не було б ситуації, коли держави блоку змушені були шукати по складах зброю і техніку, придатну до використання. З цієї точки зору можна сказати, що крига справді скресла. Але тут з’являється інший фактор – погрози від Трампа. Він уже вимагає 5% ВВП на оборону. І навіть є країни, які до цього наближаються, наприклад Польща. Але чи просунеться цей процес далі, вже велике питання. Як і те, чого тепер чекати від Вашингтона щодо участі у долі НАТО – таку думку в ексклюзивному коментарі OBOZ.UA висловив Олександр Леонов, виконавчий директор Центру прикладних політичних досліджень "Пента".

Експерт зазначає, що на тлі цього зростання витрат ми бачимо іншу тенденцію – головна основа НАТО, американські гарантії безпеки, сьогодні під питанням.

"Фактично ми вперше бачимо ситуацію, коли Альянс стає сильнішим військово, але слабшає політично. І це принципово новий виклик для НАТО. Європа це розуміє і починає діяти стратегічно. Будуються нові заводи, наприклад, Rheinmetall суттєво наростив виробництво снарядів і фактично зрівнявся зі США за окремими напрямами. Це вже підготовка до потенційного довгострокового протистояння з Росією. Паралельно виникають нові ідеї безпеки. На рівні лідерів Франції та Німеччини обговорюється ядерне стримування Європи. Лунають навіть дискусії про створення ядерної зброї Польщею або спільні програми скандинавських країн", – зазначає Олександр Леонов.

Щодо України і НАТО, то на думку Леонова, важливо розуміти: Альянс як структура не має власної армії чи зброї. Це координаційний і логістичний центр. Допомогу надають окремі держави. І зараз ми бачимо, що навіть ця допомога змінюється. Фактично США переходять до моделі: не допомагати, а продавати. І НАТО в цій схемі виступає як посередник. Водночас шукаються альтернативи – через Південну Корею, Японію, інші країни. Тобто механізми заміщення американської допомоги вже тестуються.

"Ключова проблема – це криза довіри. Європа більше не впевнена у США як гарантії безпеки. І справа не лише у словах, а у діях. Тому сьогодні НАТО фактично перебуває у підвішеному стані. Формально Альянс сильніший, ніж будь-коли. Але стратегічно – він входить у зону невизначеності, де головне питання вже не в грошах, а в тому, чи працюватиме сама логіка колективної безпеки", – вважає Леонов.

Ваша пробна версія Premium закінчилася