Уляна Супрун: найважливіше – це почати процес зміни фінансування охорони здоров’я

Новопризначена виконуюча обов’язки голова системи охорони здоров’я Уляна Супрун народилася в американському Детройті. Ходила до української церкви, у дитинстві була активісткою Пласту. Здобула фах лікаря-радіолога, жила та працювала у США до осені 2013 року.

Після переїзду в Україну у самий розпал Революції гідності займалася з чоловіком громадською діяльністю, входила до Медичної сотні Майдану. Згодом створила організацію Захист патріотів, яка допомагає бійцям в зоні АТО та навчає українських лікарів західним практикам.

Рік тому Супрун та її чоловік отримали українське громадянство. Від 1 серпня американська українка почала виконувати обов’язки міністра охорони здоров’я і обіцяє за місяць презентувати план змін однієї з найменш ефективних сфер українського життя, медицини.

В інтерв’ю "Новому Времени" новий керівник МОЗ розповідає, як змінюватиме відомство, яке "прославилося" гучними корупційними скандалами, як перекриє корупційні потоки, як зміниться система роботи лікарень і чому Україні вкрай потрібні медичні професії, яких тут ще не існує.

Читайте: Корупція і потоки: Богомолець пояснила, чому досі в Україні нема міністра охорони здоров’я

- Новина про ваше призначення з’явилася майже одразу після скандалу із затриманням на хабарі заступника міністра охорони здоров’я Василишина. Чому погодилися на цю посаду й впевнені, що вам вдасться розрубити корупційний клубок, на який перетворилося Міністерство охорони здоров’я України?

- По-перше, зі мною почали говорити про можливе призначення ще до його затримки. Було кілька зустрічей з прем’єр-міністром, потім – з президентом, і вони запевнили мене, що я можу зайти в міністерство виключно за умови призначення моїми заступниками тих, кого я вважатиму за необхідне. Прізвищ чи інших подробиць про них не називатиму, бо все ще в процесі.

По-друге, боротися з корупцією має НАБУ, Генпрокуратура та поліція. Це вони мають заходити в міністерство, відслідковувати корупційні потоки, арештовувати причетних до цього й домагатися їх засудження. І робити всі процедури так, щоб ці люди потім через суд не звільнялися від покарання чи навіть поновлювалися на роботі.

Я особисто в цих схемах не задіяна, участь у них брати не збираюся й категорично проти того, щоб працювати з тими, хто до них залучений.

- З чого плануєте почати роботу?

- За дуже короткий час, десь до кінця серпня, ми маємо випрацювати стратегію розвитку і план дій: що будемо робити за місяць, за три, за півроку-рік, за 5 та 10 років. У нас вже є Стратегія 2020, яка непогана, залишилося прописати план дій і рухатися.

Найважливіше – це почати процес зміни фінансування системи. Це дуже важлива річ і це не лише один законопроект. Ми почнемо з первинної ланки лікарів, дамо кожному громадянину змогу мати фактично власного лікаря.

Читайте: Нездоровий кабінет: чому порожнє крісло очільника МОЗу

Кожна людина повинна мати свого сімейного лікаря, замість того, щоб бути прикріпленою географічно до поліклініки. Це можна зробити досить швидко. В Україні в останньому році 63% випускників медичних вишів пішли працювати в лікарні первинної ланки. Їх досить багато в країні, ми просто не використовуємо їх ефективно.

Друга річ – це екстрена медична допомога, яку можна реформувати досить швидко. Це законопроект, над яким я працювала у складі робочої групи.

В екіпажах швидких повинні з’явитися екстрені медичні техніки, які будуть водночас водіями та надаватимуть мінімальну необхідну медичну допомогу на місці. У швидкій також працюватимуть парамедики, які відповідатимуть за те, щоб доглядати за людиною по дорозі до лікарні.

- Якою буде функція парамедиків?

- Парамедики – це не лікарі, а медичні працівники з дуже специфічними навичками. До їхніх обов’язків входитиме підтримання життя пацієнта по дорозі в лікарню. Фактично це як нинішні фельдшери в машинах швидкої допомоги, але більш освічені й здатні надавати допомогу в екстремальних умовах.

Читайте: Хабарництво в МОЗ України: слідом за замміністра заарештовано поплічника

Отже після надання первинної допомоги парамедик з екстреним медичним техніком везуть пацієнта до лікарні. Там має бути кімната чи відділення невідкладних станів. На Заході це називається emergency room. Там чергує команда лікарів, яких повідомляють, що везуть такого-то пацієнта, якому потрібна така-то допомога. Й лише з цього відділення людину можна везти в операційну чи реанімацію.

Зараз в Україні на одній руці можна порахувати, скільки лікарень мають такі відділення. Вони називаються "приймальними", але там нічого нема, а кожен лікар працює лише по своїй ділянці. Хірург дивиться на груди, травматолог дивиться, чи не поламано щось, але ніхто не займається пацієнтом загалом.

- Чи вдасться, як ви сказали, "досить швидко" таке зробити, якщо в Україні фактично просто немає такого медичного фаху, як парамедик?

- Через організацію Захист патріотів ми два роки привозимо в Україну американських інструкторів, які вже навчили майже 260 військових фактично до рівня парамедиків. Так само ми вже навчили перших респондентів у поліції.

Зараз готуємо програму для навчання екстрених медичних техніків. Двоє наших інструкторів зараз проходять експертне навчання в Штатах, після чого вони зможуть повернутися і почати таку навчальну програму, наприклад, в Одесі.

Там ми розпочинаємо пілотну програму з переходу Одеської області на цю західну систему екстреної медичної допомоги.

- Здається, це така велика проблема, що незрозуміло, з чого почати її вирішення.

- Цілком зрозуміло. Перше – це зміна системи медичної освіти, доведення її до західних стандартів. Це дозволить навчити нових лікарів та удосконалити тих, хто вже працює.

Минулого року, до речі, у вересні ми розпочали академічну програму навчання в Українському католицькому університеті для фізичних терапевтів та ерготерапевтів. Це люди, які працюють у сфері реабілітації. Таких професій офіційно не існувало в Україні, у цьому році ми провели їх через класифікатори й почнемо навчати перших фахівців.

Читайте: Поставили на ноги: бійцю АТО завдяки допомозі небайдужих відновили розірване коліно

Ми всі розуміємо, що зараз в Україні дуже потрібна реабілітація бійців АТО. Ми також втратили багато реабілітаційних центрів, які були в Криму. Тепер мусимо перебудувати всю систему реабілітації. Розробити навчальні програми, навчити фахівців, перенавчити тих лікарів, які вже працюють, запровадити західні стандарти.

- Виходить, що українська медична освіта взагалі не відповідає сучасності, якщо доведеться всіх навчати та перенавчати?

- Систему треба покращити. Вона не на тому рівні, як у Європі чи США. Найкращий варіант – це звести всі без виключення навчальні програми з європейськими стандартами. Та сама програма, яку ми розпочали в УКУ, була створена за протоколами World Federation of Occupational Therapists і World Confederation of Physical Therapists. Вона спочатку була написана таким чином, щоб бути визнаною Європейською мережею вищих навчальних закладів з ерготерапії.

Кілька днів тому я зустрічалася зі студентами Нацонального медуніверситету імені Богомольця. Вони говорили про те, що хочуть більше практики, особливо на старших курсах, а не сидіти в кабінетах; хочуть вільний вибір медичного фаху, а не його нав’язування; хочуть якісних лікарів, у яких вони проходять практику.

Ми ж не кажемо, що потрібно взяти й закрити всі навчальні заклади, які працюють зараз. Будемо поступово спеціальність за спеціальністю приводити їх до відповідності з міжнародними стандартами.

- Останнім часом триває дискусія стосовно дозволу лікарням легально брати гроші з пацієнтів. Але депутати цей законопроект або не пропускають на голосування, або намагаються внести правки, які реформу просто спустошують. Чи справді потрібно починати реформування з того, щоб легалізувати тіньові гроші, які вже є в закладах охорони здоров'я?

- Я думаю, що це правильний та дуже необхідний крок. Ідея полягає в тому, щоб змінити фінансування системи: гроші мають йти не на медичні заклади, а на оплату послуг пацієнтам. А для того, щоб гроші йшли за пацієнтами, необхідно зробити медичні заклади більш незалежними.

Частина депутатів каже, що цей закон означає приватизацію чи комерціалізацію лікарень. Але це не буде приватизація! Медичні заклади й надалі належатимуть до міських і обласних рад. Вони лише матимуть іншу систему управління всередині, але не будуть приватизовані чи продані.

У світі є багато країн, які мають нормальні системи охорони здоров'я. Україна як космічна держава, яка може полетіти в космос, також може мати нормальну систему охорони здоров’я. У нас є дуже багато талановитих людей, є колосальний потенціал, тепер треба попрацювати й отримати результат.