Аудит для НАБУ: зволікання з перевіркою як метод маніпуляції

"Вимога щороку проводити аудит з’явилася в законі про НАБУ напередодні його остаточного голосування", - нагадує головний експерт з антикорупційної політики Центру політико-правових реформ Микола Хавронюк. За його словами, така норма є компромісною і спрямована на урівноваження впливу на цю інституцію: президент призначає директора, а депутати можуть його звільнити, якщо результати аудиту будуть незадовільними. Однак, констатує Хавронюк, аудиторська комісія досі не сформована, хоча НАБУ працює вже більше року.

Чому тягнуть час?

Експерти з коаліції громадських організацій "Реанімаційний пакет реформ" наголошують, що аудиторська комісія повинна складатись з фахівців, які працювали в національних чи міжнародних слідчих органах або судах, володіють необхідним досвідом для проведення такого аудиту, а також мають бездоганну ділову репутацію.

Комітет Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції ще наприкінці грудня 2016 року рекомендував парламенту та уряду призначити аудиторами для перевірки НАБУ генерального інспектора департаменту юстиції США Роберта Сторча та генерального директора Європейського управління з боротьби з шахрайством Джованні Кесслера. Але остаточного рішення стосовно цих кандидатур так і не було. Також український президент ніяк не може визначитися зі своїм кандидатом в аудиторську комісію.

Тим часом у Верховній Раді з’явився законопроект, який, зокрема, забороняє іноземцям бути аудиторами Національного антикорупційного бюро. Ініціаторами цього законопроекту є троє народних депутатів: Ігор Луценко, член фракції політичної партії "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина", та двоє позафракційних депутатів - Віталій Купрій та Юрій Левченко.

Автори законопроекту вважають, що в державних органах, зокрема, в антикорупційних, мають працювати виключно громадяни України. "Належним чином виконувати окремі функції у сфері антикорупційної діяльності можуть лише особи, що мають взаємні права та обов’язки з українською державою, тобто наші піддані, співвітчизники", - йдеться у пояснювальній записці законопроекту. Нині законопроект перебуває на розгляді профільного комітету.

У "Реанімаційному пакеті реформ" до такого законопроекту поставились скептично. "У нас є підозри, що влада через цей законопроект хоче скористатися можливістю делегувати в цю аудиторську комісію політично заангажованих, залежних людей для того, аби вони написали негативний звіт та звільнили незручного владі нині діючого директора НАБУ Артема Ситника", - сказав у розмові з DW менеджер групи експертів антикорупційної боротьби "Реанімаційного пакету реформ" Олександр Лємєнов.

Маніпуляції суспільною думкою

Експертів непокоїть те, що разом з реєстрацією цього законопроекту "завис" і процес висунення кандидатів в аудиторську комісію для перевірки роботи НАБУ від Верховної Ради, Кабміну та президента. "Оскільки ці три інституції синхронно не розглядають дане питання, то тут проглядається політична узгодженість - невиконання своїх зобов’язань в очікуванні того, що зміниться політична кон’юнктура і можна буде сформувати аудиторську комісію, яка буде максимально залежна від української влади", - вважає виконавчий директор Transparency International Україна Ярослав Юрчишин.

Експерт також наголошує, що затягування проведення аудиту НАБУ підриває суспільну довіру до цієї інституції. І цим, на думку Юрчишина, представники влади вдало маніпулюють. Як наголошує виконавчий директор Transparency International, українці хочуть вироків для корупціонерів і повернення в бюджет вкраденого ними, однак не все залежить від НАБУ. "Вироки - це вже робота судової системи, а не НАБУ. Незалежний аудит має поставити всі крапки над "і", хто як працює і чому. Цього бояться, бо легше маніпулювати суспільною думкою, розказуючи що у всьому винне НАБУ, на нього витрачається багато грошей, а результату немає, то треба його закрити і повернути все назад як і було до ГПУ", - наголошує Юрчишин.