Коментар: Brexit як однозначний розрив - і новий початок?

Останніми місяцями дискусії точилия, передусім, про те, чи зможе Великобританія залишитися частиною спільного ринку ЄС і після виходу зі складу Союзу. Відповідь ЄС була однозначною: ні! Мовляв, збирати вишеньки на торті британцям не дадуть - або повноцінне членство, або - нічого. Голова Єврокомісії Жан-Клод Юнкер перед референдумом навіть озвучив суворе попередження: "Дезертирів не зустрічають відкритими обіймами!".

Зловтіхою ЄС лише собі нашкодить

І досі в багатьох заявах з Брюсселя з приводу Brexit відчуваються нотки зловтіхи, приміром, падінням курсу фунта-стерлінга, а також бажання покарати Великобританію. Дисциплінувати слід усіх 27 членів, що залишаються у ЄС. Адже цим ЄС лише посилює євроскептичні настрої і економічно шкодить собі. Як раз таки німецькі експортери мусять мати інтерес в отриманні безперешкодного доступу на британський ринок - одного з найважливіших для них. Кожен п'ятий експортований з ФРН автомобіль іде до Великобританії.

Тепер британці відчувають себе змушеними шукати нових шляхів і переходять у наступ. Вони хочуть вийти зі спільного ринку і запропонувати ЄС угоду про зону вільної торгівлі, яка максимально спробує зберегти наявні сьогодні переваги спільного ринку. У виступі Мей можна розгледіти як виклик, так і гордість. Великобританія не хоче бути прохачем в Брюсселі. Натомість королівство хоче відкритися цілому світу. Знаменно, що обраний президент США і прихильник Brexit Дональд Трамп вже запропонував Лондону двосторонню угоду про вільну торгівлю. І якщо подивитися з якими нескінченними труднощами Євросоюз укладає міжнародні торговельні угоди, цілком можливим видається те, що й інші треті держави як Китай або Бразилія, теж укладуть з Великобританією окремі угоди.

Небагато британців хотіли саме такого. Ті, хто голосував за Brexit, хотіли передусім контролю над міграцією. І, на відміну від поширеної у Німеччині думки, йдеться при цьому не лише про нинішніх, але і про майбутніх громадян ЄС. Попереднього прем'єр-міністра Великобританії Девіда Кемерона знову і знову в інтерв'ю перед референдумом питали, як він хоче запобігти тому, щоб сотні тисяч мігрантів, які наступними роками отримають у Німеччині громадянство, не оселилися в підсумку у Великобританії, і Лондон не матиме на це впливу. Відповіді на це Кемерон не мав. Політика неконтрольованої імміграції Анґели Меркель, напевно, і додала вирішальні кілька процентів, які визначили підсумок референдуму на користь Brexit.

Допомагає не тиск, а створення привабливості

Проте рішення вже ухвалено. Поміркувати, утім, доречно і в Берліні, і в Брюсселі. У попередженні Юнкера щодо подальшого дезертирства лунала розгубленість, адже, мовляв, як може в голову прийти ідея повернутися спиною до такого прекрасного, добре відомого брюссельського світу. У цьому світі сумніви у самому собі не виникають. Вихід Великобританії з ЄС ставить під серйозне питання це об'єднання у тому вигляді, в якому воно існує. Однак це не небезпечний стан, навпаки - здоровий. Європейська ідея - фантастичний проект. Проте ця ідея продовжує існувати не через тиск та покарання, а завдяки власній привабливості.