Візьміть участь
у розіграші
Набір косметики для чоловіків Взяти участь
Приз
Конкурс
БлогиСвіт

/Політика

Два роки війни: гуляє вся Україна - Винничук

2.8т

Вечорами у центрі Львова кипить бурхливе життя. Вуличні музиканти, бездарні й талановиті, нудні й запальні, дівчата з бандурами, дядько з глиняними свищиками, купи туристів, різні мови... Море звуків. Море емоцій.

Центр переповнений, навіть по закінченні джазового фестивалю. І у всіх кнайпах людно. Львів гуляє, пише у своїй колонці на сайті Zbruc.eu письменник Юрій Винничук.

Зазнайомився я з кримським айтішником, який переселився з родиною до Львова. Каже, спочатку не розумів, коли чув, що Львів – це безкінечне свято. Тепер переконався. Заодно переконався в тому, що кримська ментальність і львівська – різні речі.

Син його вчиться в українській школі, дуже швидко навчився говорити, а він поки що вчиться. Зокрема й за моїми творами. І дуже дивується, коли йому кажуть: "У нас так не говорять".

Ну, бо так, по-галицьки чи по-львівськи ми собі говоримо між своїми. Я не вітаюся в крамниці "сервус", але з друзями так. А він вжив слово "фалюю" у значенні "йду". Його відразу поправили.

А що – це слово чимось погане? Є розмовна мова, а є літературна. В розмовній наш львівський балак мусить жити. Що значить "у нас так не розмовляють"?

Я так розмовляю. І самого лише усвідомлення цього мені достатньо.

Але повернімося до розгуляного Львова.

Авжеж, йде війна, а Львів гуляє. Авжеж, щодня на фронті хтось гине і щодня прибувають у військові шпиталі поранені вояки. А якщо щодня хтось гине, то й щодня відбуваються похорони, лунають плачі, сальви. В одному місці сміх, в другому біль

Але так було завжди. Навіть у мирний час. Бо у нас на наших дорогах гинуло і гине щодня більше, ніж зараз на фронті. І знову в одному місці лунав сміх, а в другому – крик розпачу.

Найбільше дісталося на горіхи фестивалю "Alfa Jazz Fest". Мовляв, за ворожі гроші. Як можна? Але треба уточнити: за гроші колишнього львів’янина. І він влаштував це не у Петербурзі, а в нас.

Якась істеричка пише: "подивіться, які там ціни на квитки!" Відразу видно, що вона на фестивалі не була, бо не конче було купувати квитки, і так усе чудово було чути. Тобто це із серії "нє чітал, но асуждаю".

Колишні львів’яни різні бувають. Один вкладає гроші у фестиваль, а такий собі Ярмольник нахабно бреше про негра, якого за часів його юності повісили у Львові на березі. І то ж треба ще ту березу знайти у Львові.

Я ту легенду чув теж про негра, який дівчині, що не хотіла з ним іти до танцю, погасив цигарку на чолі. Після цього його чи то розіп’яли, чи то повісили. Але це була одна з тих легенд, які не мали за собою жодних фактичних підстав. Як і легенда про жінку, яка купила фарш, а в ньому знайшла обручку (!!!) доньки або байка про молочарок, які пропадали в одному будинку, а потім з’ясувалося, що ними годували свиней.

Є люди, які покинувши Львів, ненавидять його.

А щодо війни… То чому бачать лише Львів? Хіба в інших містах не відбуваються під час війни концерти, фестивалі, виставки, фуршети?

З червня по серпень відбулися або відбудуться "Rock Bulava" у Переяславі, "Reggae Festival" та "Імпульс Фест" у Харкові, "Кодима-фест" на Одещині, "Burn The Scene Fo Fun" на Житомирщині, "Холодний Яр" на Черкащині, "Трикутник" під Коломиєю, "Upark Festival", "Atlas Weekend", "Hedonism" і "Carpathian Alliance Metal Festival Open Air" у Києві, "Файне місто" в Тернополі, "Pivdenfest" в Одесі, "Гайдаfest" у Черкасах, "Стопудівка" в Дніпрі, "Бандерштат" у Луцьку, "Схід-Рок" на Сумщині, "Respublika" в Кам’янці-Подільському.

І це ще не все. Ще матимемо кілька фестивалів на Львівщині, зокрема на Івана Купала у Винниках – "Шуфриган-фест".

Так що не тільки Львів, гуляє вся Україна.

Добре це чи зле? Два роки триває війна. Але Друга світова тривала довше і принесла значно більше жертв, а життя не зупинялося. В Україні відбувалися різноманітні святкування, обжинки, концерти, театри, повні кнайпи, кіна, кабарет "Веселий Львів" збирав натовпи глядачів.

Вся Європа гуляла. В концтаборах мерли тисячі людей, а в той же час відбувалися кінофестивалі, покази мод, спортові змагання, ресторани були переповнені, а з естради лунали життєрадісні пісні.

Мій тато з лісу вертався до Львова, ходив до кіна, на зальоти до дівок, на танці, а потім знову пірнав у ліс. Таке подвійне життя нікого не вражало.

Був такий художник Володимир Богун на прізвисько Сюр. Він працював у морзі (Мєсто Отдиха Рєанімірованих Граждан). Якось я побачив його у вікні. Він спокійно обідав поруч із трупами. Побачивши мене, замахав мені рукою і кликав на вино. Я не відважився. Він давно спився і помер. Але цей образ: Сюр за обідом у трупарні – не забувся.

Вся Європа гуляла. В концтаборах мерли тисячі людей, а в той же час відбувалися кінофестивалі, покази мод, спортові змагання, ресторани були переповнені, а з естради лунали життєрадісні пісні.

В армії ми бігали "в самоволку", купували болгарське вино, ковбасу, сир, а потім бенкетували на цвинтарі на чиємусь гробівці. Аби совість не мучила, вибирали гробівець з червоною тумбою.

Життя і смерть часом химерно поєднуються і сплітаються в нестримних обіймах. Розімкнути ці сплети неможливо. Сміх і сльози завше будуть поруч. Протестувати даремно. Змінити щось неможливо. Можна відвоювати день або два, оголосивши траур, але не більше. Але і в ті два дні життя не замре, не зачаїться. Життя все одно буде пульсувати, а сміх – лунати.

Живим – живе. А героям – вічна пам’ять.

Не набридаємо! Тільки найважливіше - підписуйся на наш Telegram-канал

Читайте всі новини по темі "Війна на Донбасі" на сайті "OBOZREVATEL".

0
Коментарі
0
0
Смішно
0
Цікаво
0
Сумно
0
Треш
Щоб проголосувати за коментар чи залишити свій коментар на сайті, до свого облікового запису MyOboz або зареєструйтеся, якщо її ще немає.
Зареєструватися
Показати коментарі
Нові
Старі
Кращі
Найгірші
Коментарі на сайті не модеровані

Блоги / думки