Коментар: Настав час для "Меркрона" - тандему Меркель та Макрона
Новий президент Франції Еммануель Макрон у внутрішній політиці зіткнеться з жорстким спротивом. Утім, він має знайти сили, щоб стабілізувати ЄС. Хочеться сподіватися - разом з Німеччиною, вважає Бернд Ріґерт.Цей чоловік - не з боязких. Вечірку з нагоди перемоги на президентських виборах у Франції він відкрив під гімн Європи. Навряд чи будь-хто інший з числа глав держав і урядів Євросоюзу наважився би нині на це. З Еммнуелем Макроном, наступним президентом Франції, пов'язують чималі очікування. На цього французького Обаму, Трюдо - чи казна з ким іще порівняти цього "вундеркінда" - покладають сподівання не лише у Франції, але і в решті ЄС. Макрон сам визнав біля стін Лувру у своїй промові з нагоди перемоги, що виправдати ці високі сподівання буде непросто.
Оживити німецько-французький локомотив
Для змученого кризами Європейського Союзу це гарна новина, що президентом у Франції стала людина з достатньою харизмою й енергійністю, така, як колишній американський президент Барак Обама або нинішній канадський прем'єр Джастін Трюдо. Цим потенціалом перезавантаження на європейському рівні має скористатися насамперед уряд Німеччини. Настав час знову поставити на рейки проржавілий німецько-французький локомотив, вивівши його з європейського ангару. Після кризи Єврозони, Brexit і посилення націоналістичних тенденцій у Польщі, Угорщині та інших країнах ЄС вкрай потрібні свіжі ідеї.
Еммануель Макрон може подати такі ідеї. Його переконана віра у відкритість та силу інновацій у Європі робить його однодумцем Анґели Меркель (Angela Merkel). Настав час для "Меркрона", тобто знову тіснішої співпраці Франції та Німеччини. Деякі фази такої співпраці спостерігалися за часів французького президента Ніколя Саркозі. Тоді тандем Меркель і Саркозі охрестили "Меркозі". "Мерколланд" - тандем з канцлерки і французького президента Франсуа Олланда - теж спершу функціонував непогано. Але потім Олланд "здувся": на європейській сцені він виявився безхарактерним, у Франції він втратив підтримку, його реформи зазнали провалу. Формально Меркель і Олланд завжди були пліч-о-пліч, однак справжніх імпульсів для ЄС від цього тандему не надходило.
Німеччина взяла на себе в Європі роль "гегемона проти власної волі", як зазначило видання The Economist. Франція - лише причіпний вагон до цього локомотиву, який тягнеться хвостом. Це може і це має змінитися, якщо супермоторний парубок Макрон, переїхавши до Єлисейського палацу, здобуте належну підтримку.
Еммануелю Макрону буде важко втілити свої економічні реформи у Франції. Євросоюзу та Німеччині не варто встромляти йому палки в колеса. Подальша еволюція валютного союзу буде пов'язана з неабияким тертям, адже у Макрона в цьому питанні значно амбітніші уявлення, ніж у німецького міністра фінансів Вольфґанґа Шойбле (Wolfgang Schauble). Макрон хоче запровадження посади європейського міністра економіки з окремим бюджетом, втілення державних інвестиційних програм, розподілу фінансових ризиків між державами Єврозони. З нинішньою урядовою командою в Берліні реалізувати це буде непросто. З іншого боку, у Німеччині теж невдовзі відбудуться вибори і, незалежно від їхнього результату, Шойбле таки не буде вічно на міністерській посаді.
Make France great again!
Макрон хоче зробити свою країну знову конкурентоспроможною та впевненою у своїх силах. Не через те, що Німеччина штовхає його до цього, а оскільки це відповідає інтересам французів. Німеччині потрібен - незалежно від того, хто переможе восени на виборах до Бундестагу - рівноправний партнер у Європі. Євросоюз знову стане більш французьким, якщо Еммануель Макрон докладатиме достатніх зусиль. Це ще відчують на собі британці, намагаючись перетворити на успіх свій безглуздий Brexit. На співчуття Парижа їм розраховувати не варто. Вже за два тижні Еммануель Макрон візьме участь у зустрічі глав держав і урядів НАТО у Брюсселі. Там він вперше зустрінеться з нетямущим Дональдом Трампом. Яким же є контраст між самозакоханим націоналістичним Трампом і цим кмітливим молодим чоловіком!
Популісти в Європі після виборів у Франції мають протверезіти. Але вони ще далеко не переможені. "Національний фронт" - одна з найпотужніших партій Франції. Якщо за підтримки Німеччини Макрону не вдасться поставити країну на рейки успіху, то цілком можливо, що за п'ять років до Єлисейського палацу переїде жінка з радикально антиєвропейськими поглядами. Тому: "Меркрон" - це шанс!