12-річна школа розвантажить дітей та підготує до дорослого життя – Гриневич
Українська система освіти має низку актуальних проблем: низька зарплата викладачів та вчителів, бюрократизація, надмірне навантаження учнів, недостатнє фінансування вищих навчальних закладів, стиль викладання, що не дозволяє школяру та студенту пристосуватися до умов і ритму сучасного життя, й інші.
Окрім цього, не все безхмарно й у сфері науки, зокрема що стосується її фінансування. Негідна оплата праці призвела до того, що Росія переманює наших науковців.
Про те, як варто вирішувати ці проблеми, щоб наша держава стала привабливою не лише для українців, а й для європейської спільноти, в інтерв’ю "Новому времени" розповіла Лілія Гриневич, новий міністр освіти і науки України.
– Що маєте на меті та в пріоритетах на найближчий рік роботи?
– Ми продовжуємо імплементацію закону про вищу освіту і нарешті дійшли до розробки стандартів вищої освіти. Стандарт – це профіль того, що має знати і вміти студент на виході з вишу. Ці стандарти будуть загальними за спеціальностями, а от методи їх досягнення, навчальні програми та набір предметів кожен університет зможе вибирати сам. Так ми посилимо автономію університетів. Реформа дозволить студенту керувати своєю освітою і орієнтуватися не на процес, а на результат навчання.
У реформі шкільної освіти ми переходимо до концепції нової української школи, серйозно змінюємо зміст освіти. Сьогодні школа має давати не стільки знання, скільки компетенції, необхідні для життя в XXI столітті. Вміння критично мислити, працювати в команді, фінансова грамотність, підприємництво, культурна компетентність – всьому цьому українська школа дітей досі не вчила.
Читайте: Профтехосвіта в Україні - cирота при живих батьках
Важлива мета на найближчий рік – дебюрократизація освіти. Ми затвердили нові санітарні вимоги для дошкільних установ – цей документ спростить процес організації невеликих дитсадків і позбавить батьків необхідності водити за довідками в поліклініку здорових дітей. Ми працюємо над зменшенням бюрократії і в інших сферах освіти.
– Батьків набагато більше турбує повернення до 12-річного навчання. За нинішнього рівня державних шкіл багато хто вважає цю реформу безглуздою.
– Ніхто не додаватиме 12-й рік навчання нинішнім школярам. Суть реформи в тому, щоб наповнити школи новим змістом, отже, переглянути всі навчальні програми в усіх класах. Тільки після перезапуску змісту освіти ми перейдемо до запровадженої в Європі моделі 12-річного навчання. Це м'який варіант ведення реформ. Ми плануємо 12-річну школу для дітей, які підуть до школи в 2018-2019 роках, тобто перший 12-й клас ми отримаємо орієнтовно в 2029-2030 навчальному році. До цього часу зміст освіти буде іншим. Колишні спроби ввести 12-річну школу були косметичними, вони не зачіпали зміст освіти, а просто додавали рік, тому суспільство розчароване. Водночас діти в 10-11?х класах сьогодні перевантажені, часто втрачають здоров'я і мотивацію вчитися. Ідея 12-річної школи ґрунтується на тому, щоб розвантажити дітей і побудувати правильний процес входження в доросле життя.
Читайте: Культура в Україні існує лише у великих містах – Жадан
– Навіть дуже хороша школа не зможе працювати без мотивованих вчителів. Коли і як ви маєте намір підняти заробітну плату вчителям?
– Зарплата вчителя дуже низька. У проекті закону Про освіту вже закладений правильний підхід до її визначення, але ми не зможемо реалізувати його відразу. Моя пропозиція – поступово піднімати зарплату вчителя за тарифною сіткою. Сьогодні зарплата шкільного вчителя вищої категорії нижча, ніж зарплата асистента викладача у виші, а це несправедливо. Моя мета – підняти вчителя у тарифній сітці зарплат вже в бюджеті 2017 року, і це персональний виклик. Крім того, з початку року зарплати бюджетникам вже підняли на 6%, восени на вчителів чекає нове підвищення.
– Повернімося до питання про вищу освіту. Цього року Україна вперше потрапила в топ-50 країн з найкращою системою вищої освіти, нехай і на скромне 45?е місце. Це завдяки або всупереч нинішнім умовам в освітньому середовищі?
Читайте: Інтерес до науки в Україні зріс у всіх, крім влади – науковець
– Це, безсумнівно, досягнення. Проблема в тому, що вища освіта в Україні сьогодні дуже різна. Є провідні університети та блискучі викладачі. Але є і опір академічного середовища вимогам нового закону про вищу освіту: не всі українські викладачі готові працювати в конкурентному освітньому полі, змагаючись за вибір студентами своїх курсів. Друге питання – бюджети вишів, вони часто є важливим показником світових рейтингів. На жаль, весь бюджет наукових досліджень в Україні сьогодні дорівнює бюджету одного великого європейського університету. І тут ми не можемо конкурувати.
– Ви самі говорите про високе конкурентне середовище у вищій школі, сьогодні багато європейських вишів, наприклад у Польщі, пропонують українським абітурієнтам вигідні умови навчання. Яка стратегія України, чи потрібно захищати свої університети?
– Я проти того, щоб знову з якогось приводу створювати залізну завісу та не дозволяти дітям навчатися за кордоном. Свобода вибору місця освіти – це право кожної людини. Ми можемо йти іншим шляхом – робити привабливішою національну систему вищої освіти. Один зі способів – це програма подвійних дипломів. З ухваленням нового закону про вищу освіту ми зняли безліч бар'єрів, які не дозволяли запускати такі програми. Тепер власну навчальну програму студент може синхронізувати з курсом того університету, де хотів би вчитися. Це зручно, і багато університетів вже почали реалізовувати такі програми. У результаті людина отримує дипломи двох навчальних закладів – свого національного вишу та зарубіжного.
Читайте: Державну мову мусять знати всі: іноземні студенти розповіли про навчання українською
У нас зараз дуже багато вищих навчальних закладів. Кількість ліцензованих місць у них перевищує кількість студентів. Тому мережа навчальних закладів буде природним шляхом скорочуватися на користь найкращих.
– У нас багато чиновників, від президента до мера Києва, надсилають своїх дітей на навчання за кордон. Чи не свідчить така ситуація про недовіру людей у владі до національної системи освіти?
– Я не можу коментувати дії інших високопосадовців. Вам краще запитати з цього приводу кожного окремо. Мої діти навчалися і навчаються у вітчизняній системі освіти. Дочка закінчила Києво-Могилянську академію, вивчала там право, а син зараз опановує китайську філологію в одному з українських вишів.
– За вашою участю був ухвалений новий закон про наукову діяльність. Що сьогодні зроблено для того, щоб він запрацював і яким чином він підтримає українську науку?
Читайте: Як ростуть діти без школи, смартфонів та комп’ютерів: унікальний фотопроект
– Наше найближче завдання – провести глобальний аудит науково-технічного потенціалу української науки у контексті загальноєвропейської програми Горизонт-2020. Тривалий час наука в країні фінансувалася за залишковим принципом, і важливо зрозуміти, де є найбільші труднощі. Ми також готуємося до того, що з 2017 року розпочне свою роботу Національний фонд досліджень, який буде на конкурсних засадах фінансувати наукові проекти українських вчених. Запуску фонду передує створення Національної ради з питань науки і технологій – органу, який визначатиме пріоритети та критерії фінансування наукових досліджень. Фінансування зможуть отримати як індивідуальні проекти, так і проекти інститутів, лабораторій і університетів. Раніше українська наука ніколи не працювала і не фінансувалася за такими принципами.
– Яка доля чекає на Національну академію наук України (НАНУ)? Багато хто вважає, що інститут застарів.
– НАНУ потребує реформування, але я не прихильник граничних поглядів. За новим законом, академія буде змушена ухвалити положення про ротацію керівних кадрів, про демократичніші механізми керування, коли не лише академіки, а й представники інститутів мають право впливу на рішення, що ухвалюються в академії. Дуже важливо зараз стимулювати молодих вчених, бо за останні п'ять років в результаті катастрофічного зменшення фінансування чимало талановитих вчених емігрують не тільки на Захід. Сьогодні Росія переманює наших вчених кращими умовами оплати праці.
Читайте: Голос єдності: українські студенти підтримали Джамалу 11 мовами
– Враховуючи все, про що ви сказали, якою би ви хотіли побачити українську освіту за п'ять років?
– Я хотіла б побачити нові стандарти змісту освіти та велику електронну освітню платформу, куди може зайти будь-який вчитель, батько та дитина і знайти там для себе цікаві й сучасні освітні матеріали. Вчителі – з методик викладання, батьки і діти – з допоміжних матеріалів. Без такого об'ємного ресурсу освіта в багатомільйонній країні ще довго буде відірвана від сучасності. Якщо ми зробимо таку платформу – це буде наш реальний результат за п'ять років.