У вівторок, 29 листопада, жительки України почали ділитися історіями з професійного життя про дискримінацію їхніх прав при прийомі на роботу. Свої розповіді представниці слабкої статі публікують під тегом #склянастеля.

Відео дня

Про це на своїй сторінці у соцмережі Facebook написала його ініціатор Ольга Брильова.

За її словами, причиною розпочати фленшмоб стала дискусія зі знайомими, які стверджують, що гендерної дискримінації в Україні не існує.

"Тобі платили менше, ніж колезі-чоловікові? Тобі відмовили на співбесіді через те, що в тебе є діти/нема дітей? Ти не можеш отримати підвищення, бо підвищують чоловіків? Тобі заважали отримати освіту у "чоловічій" сфері? Тобі є, що сказати. Колежанки, ситуація дуже серйозна. Ось зараз декілька чоловіків (не з найтупіших, повірте) на блакитному оці розповідають мені, що гендерної дискримінації в Україні не існує, а що жінки обирають низькооплачувану некваліфіковану роботу – то вони самідурепивинні", – пояснила свою ініціативу Брильова.

Користувачі соцмережі активно підтримали ідею жінки й розповідають про свої історії гендерної дискримінації.

Читайте: "Мені було соромно і страшно": флешмоб історій про насильство і домагання "підірвав" мережу

Ольга Твердохліб поділилася двома ситуаціями, коли їй натякали, що місце жінки – лише сім'я, і прямо казали, що її не візьмуть на роботу лише тому, що вона представниця слабкої статі.

"З цього приводу можу точно згадати, як коли я збиралася вступати в аспірантуру у 1978 році, заввідділом на співбесіді запитав - і нащо вам та аспірантура? Чи не краще було б вийти заміж? Я колись була їздила в мандрівку з жінкою-завідувачкою кафедри якогось із київських економічних ВУЗів (кафедра економічного напрямку). То вона прямим текстом казала, що віддасть перевагу хлопцям при прийомі на роботу, бо хлопці в декрет не ходять, і на лікарняних із дітьми не сидять, а від тих дівчат не знає, чого й очікувати", – написала Ольга Твердохліб.

Ілона Щириця у своєму коментарі до посту розповіла, як завідувач кафедри університету сказав, що бере на роботу лише молодих дівчат, адже вони готові працювати за невелику плату.

"Наш завкафедрою прямим текстом казав, що намагається брати молодих жінок, бо вони тримаються за місце і готові працювати за малу зарплату, і навіть безоплатно ще підпрацьовувати, на "громадських засадах". Але я тоді настільки все це сприймала як належне, що не запам'ятовувала", – написала Щириця.

Своїми двома історіями гендерної дискримінації поділилася Юлія Куцоконь. Їй не раз відмовляли у прийомі на роботу, віддаючи перевагу представникам сильної статі.

"Замальовка №1. Я закінчила аспірантуру, здавши всі кандидатські іспити і пройшовши "попередній захист" на кафедрі, отже, фактично виконала план успішно. Ще при вступі ми підписували т.з. контракт, де універ обіцявся суворо карати (забрати всі гроші, виплачені як стипендії), якщо план не виконали, але й брати на роботу, якщо все ок. Я підійшла до завкафедри, і кажу: візьміть мене, хоч куди, хоч у наукову частину лаборантом. А він мені: куди ж я вас візьму, мені й моїх хлопців нема куди взяти (моїх – це значить, що він у них керівник, але були в нього й дівчата-аспірантки). У мене відібрало мову, ясно, що з такою людиною й працювати не особливо хотілося.

Замальовка №2. Пішла я, така ось недороблена, ще на кандидатка наук, але вже й не перспективна аспірантка, шукати роботу в сусідній ВУЗ. Підійшла до завкафедри, і те саме: не можу взяти, бо в мене ось двоє хдопців закінчують, я їх хочу взяти. А вас можу на півставки тут, на чверть ставки там, ще на 0,2 сям (роби за трьох, отримуй неповну ставку лаборанта-інженера, кароч)", – написала Юлія Куцоконь.

За словами Оксани Осмаловської, під час одної зі співбесід у неї запитали "Навіщо тобі взагалі працювати?"

"Колись на співбесіді мене на повному серйозі спитали "Ось ви – така красива молодая дівчина. Навіщо вам взагалі працювати?" ахаха що?" – обурюється Осмаловська.

Олена Титенко теж зіткнулася із гендерною несправедливістю. Спочатку її не хотіли брати на роботу, тому що вона може скоро вийти заміж і народити дитину.

"Мені сказали, ви незаміжня – тільки навчимо, ви заміж вийдете і підете, але взяли, через три роки я заміж вийшла і пішла. А потім почалося, ось у вас дітей немає, скоро захочете, відмов п'ять було саме з такою мотивацією, одні все-таки взяли", – написала Олена Титенко.

За словами Насті Мельниченко, ініціаторки флешмобу "Я не боюся сказати", їй, матері малолітніх дітей, було вкрай складно влаштуватися на роботу, попри значний досвід у журналістиці. І випадок під час одної зі співбесід розлютив її.

"Тоді у журналістиці платили мало, і я сказала: – Я хотіла б отримувати хоча б більше за свою няню. Я багато вклала в себе, аби знати іспанську та англійську мову, аби набути такого досвіду в подорожах. Тож хотілося б отримувати більше за няню. – Няню? У вас є діти? Якого віку? – Так, у мене є двоє дітей. Такого-то і такого-то. Ейчарша миттєво скривилася і зробила позначку на моєму резюме. Після цього мені навіть не передзвонили", – написала Мельниченко.

Як зазначила Олександра Малевич, про такі історії варто говорити і писати, адже існують непоодинокі випадки, коли жінці дають нижчу зарплату, адже їй потім усе одно згодом доведеться виплачувати декретні.

"Проблема є і про неї треба говорити, писати, робити флешмоби і боротися з людьми, які готові платити менше, тільки тому, що "ну ти ж жінка ще залетиш декретні тобі потім плати", – написала вона.

Раніше "Обозреватель" повідомляв патріотичний флешмоб, який започаткували у соціальній мережі.