Сербія: армія тролів уряду Вучича

875

Вона одна з небагатьох, хто погодився говорити про свою роботу тролем публічно, хоч і на умовах анонімності. Може, вона наважилась на це, бо нині живе за кордоном і, відповідно, схопити її буде важко навіть довгоруким сербським можновладцям. Що з її історії вражає найбільше, так це - масштаби. За її словами, підрозділи "армії тролів" є у багатьох містах, у них є підпільні офіси, вони працюють позмінно, а також мають людей, які слідкують за тим, аби все виконувалося, як треба. Крім того, є гроші. "Ми всі були офіційно влаштовані як держслужбовці в якійсь державній конторі", - розповідає дівчина. Зарплата складала від 370 євро - це відповідає середній зарплаті в цій відносно бідній балканській країні. "Для мене робота тролем означала виживання. Мені не вдавалося знайти нормальну роботу, це було моїм єдиним джерелом доходів", - каже Марія.

Не вперше для Вучича

Популярний в народі прем’єр Александар Вучич та його Прогресивна партія прийшли до влади п’ять років тому. Відтоді вони переживають лише приголомшливі перемоги. Ще в 1990-х ця впливова людина з Белграда мала нагоду здобути чимало досвіду з цензурою та пропагандою. В останні роки режиму Мілошевича, коли у Косові точилась війна, націоналіст Вучич був міністром інформації, що звучить щонайменше як евфемізм. Те, чим він займався, були передусім пропаганда і цензура. Та під час свого повернення до великої політики на чолі нової партії він представляв себе як проєвропейськи налаштованого політика, який буцімто змінив свої переконання і тепер готовий день і ніч працювати задля майбутнього свого народу. Він невтомно просуває реформи, яких вимагає ЄС, нарешті зрушився з місця діалог із колишньою південною провінцією Сербії Косовим. З погляду Брюсселя, Вучич - приклад такого собі балканського князя, який робить передусім одне - виконує роботу.

Критики на батьківщині закидають йому авторитарний стиль правління, розподіл посад серед переконаних прихильників та майже абсолютний контроль над медійним ландшафтом. Свою популярність йому вдається підтримувати завдяки передачам на загальнонаціональних телеканалах, каже Михайло Тешич. Белградський експерт з маркетингу і блогер нагадує, що пересічний серб і досі проводить в середньому п’ять годин на день перед телевізором - світовий рекорд, згідно з багатьма рейтингами. При цьому найважливіші телеканали за допомогою тиску з боку ринку реклами були один за одним переведені на урядову лінію. З іншого боку, лише половина населення країни регулярно користується інтернетом, і тільки чверть сербів розглядає інтернет як головне джерело інформації, як демонструють результати дослідження аналітичного центру "Нове політичне мислення Сербії".

Про важливість інтернету як інструменту комунікації для уряду можна робити висновки, оцінивши чисельність урядової армії тролів, каже Тешич у розмові з DW. Політичні опоненти Вучича та інакодумці вже давно викрили цю армію та висміюють її в мережі. Її основне завдання - коментувати тексти на кількох добре відвідуваних новинних порталах. "Там тролі прагнуть створити враження, що всі без винятку громадяни підтримують політику уряду", - пояснює експерт.

Створення ворогів

Мало хто знається на тусівці тролів у Сербії так добре, як користувачка Twitter AstroG. Безупинно вона повідомляє в мережі "з тролівського фронту" та викриває фейкові профілі в мережі. Своє справжнє ім'я вона не хоче називати в жодному разі. У своєму листі DW вона пише, що армія тролів налічує кілька сотень людей, які, однак, пишуть від імені тисяч осіб: "Замовники щодня роздають нові завдання: хто ворог номер один сьогодні та як ми мусимо на нього нападати? Хто герої, яких потрібно вихваляти? Що потрібно замовчувати, а що - навпаки, виставляти на перший план? Вони розділені на робочі групи - дехто задіяний у коментуванні на новинних порталах, інші - передусім у Facebook та Twitter".

Таким чином вони можуть викривляти реальність передусім в очах менш поінформованих читачів та в першу чергу нав'язувати іншим певні теми. Однією з найгучніших кампаній тролів останнім часом був чорний піар, спрямований проти ініціативи "Не затоплюйте Белград!", яка організувала масові протести проти суперечливого проекту забудови на березі місцевої річки. Молодих активістів, представників опозиції та журналістів тролі в своїх коментарях називають "західними агентами" та закидають їм прагнення вчинити державний переворот. "Немає навіть сенсу запитувати, відповідає правді чи ні те, що пишуть тролі. Це й для них не має жодного значення. Треба радше спробувати зрозуміти, яку саме інформацію і в який момент вони поширюють", - каже блогерка.

Як комп'ютерні ігри

Всередині "армії тролів" їхні дії розділяються, як у відеогрі. Про це дізнаєшся від інсайдерів, які розповідають про пережите. Існує низка платформ, де "начальники змін" поширюють свої накази, а тролі можуть вносити туди, скільки коментарів, лайків, твітів вони про це створили. Потім кожен із них розмішується в таблиці рейтингу. Від місця в ньому залежить зокрема і зарплата троля. І все ж таки, більшість коментарів, які пишуть тролі, мають радше плакативний характер. Найбільш поширеним і універсальним є щось на кшталт: "Вітаю, Вучич!". Цю примітивну брудну роботу могли б теоретично виконувати й роботи-боти - програми, які видають себе в мережі за людей. Але вони й досі надто тупі, щоб грамотно писати по-сербськи.

Белградський фонд SHARE, який присвячує свою роботу вивченню нових медіа, намагається документувати, куди веде це створення паралельної реальності в сербському інтернеті. За останні роки в організації задокументували сотні образ, погроз чи брехні у соцмережах. Особливо пікантними є випадки, коли людей звільняли за критичні до влади пости в мережі. "Ми на початку думали, що соціальні мережі можуть стати фундаментом демократії, що вони звільнять публічну сферу від монополії на інформацію. Це припущення було помилковим", - каже програмний директор Фонду Дорде Кривокапич. "Якщо ми не маємо свободи в реальному просторі, то і в цифровому ми її не матимемо", - підсумовує він.

Читайте всі новини по темі "Deutsche Welle" на сайті "Обозреватель".

Джерело

Наші блоги