Візьміть участь
у розіграші
1 кг кави в зернах Взяти участь
Приз
БлогиСвіт

/Політика

Вибори на Донбасі стануть фактором для загострення конфлікту, будуть нові жертви – Безсмертний

3.7т

Останніми числами квітня відбулися дві події, здатні справити серйозний вплив на майбутнє Донбасу. Помічниця держсекретаря США Вікторія Нуланд привезла в Київ умову: вибори на окупованих територіях мають відбутися найближчим часом. Майже одночасно з мінської переговорної групи, що опікується врегулюванням конфлікту, вийшов Роман Безсмертний, який активно виступає проти виборів у Луганську та Донецьку.

Про своє бачення врегулювання ситуації на сході країни одним із найдосвідченіших політиків України розповів у інтерв'ю "Новому времени".

Сам Безсмертний називає тимчасову близькість цих подій збігом, головною причиною його демаршу аналітики вважають саме вибори в зоні АТО. Адже погляди на це питання у нього виявилися не такими, як у президента, з яким у нього давні політичні зв'язки. За часів Віктора Ющенка Безсмертний і Порошенко пліч-о-пліч створювали Нашу Україну: перший був віце-прем'єром і головою ради партії, другий — його заступником і головою РНБО.

2010?го крісло в Раді Безсмертний змінив на посаду посла в Мінську, а 2014?го повернувся туди зовсім з іншою місією — як український парламентер з питань Донбасу. 28 квітня він залишив переговори з тим, щоб повернутися у політику. Для цього обрав Аграрну партію.

Безсмертний ламає стереотипи стриманого українського політичного дрес-коду: на ньому контрастний піджак у клітинку і запонки у вигляді совиних голів. Каже він багато і стримано, а то, що тема бесіди хвилює його, видає лише частота, з якої він перекладає з місця на місце чохол від окулярів і телефон.

П'ять запитань Роману Безсмертному:

— Ваше найбільше досягнення?

— Мої діти.

— Ваш найбільший провал?

— Вибори 2006?го року. Мені здається, я тоді припустився багатьох помилок [на парламентських виборах 2006 року балотувався і пройшов у Верховну раду за списком блоку Наша Україна].

— На чому пересуваєтеся містом?

— У мене є автомобіль — 500?й Mercedes.

— Остання прочитана книга, яка справила враження?

— Нещодавно Микола Жулинський дав мені кілька мистецьких збірок, які видав Інститут української літератури НАНУ. Там вперше зібрали воєдино поезію Василя Симоненка, пов'язану з війною. Чесно кажучи, я був вражений тим, наскільки цей чоловік зумів побачити і передбачити те, що чекало на українську націю.

— Кому б ви не подали руки?

— Таких людей дуже багато, на жаль.

— Чому ви виступаєте проти виборів у Донбасі?

— Коли ти маєш справу з війною, то повинен робити все, щоб жертв не було. Вибори будуть фактором-провокацією для загострення конфлікту. Я категорично проти будь?яких дій, які призведуть до загострення, бо це принесе жертви. Це війна. Це не той випадок, коли учасники судового процесу можуть дозволити собі грати у вибори.

Стартом для того, щоб почати говорити про можливість проведення виборів, мають бути дві речі: розв'язання проблеми безпеки і відповідне інформаційне поле. Ми ж сьогодні дуже далекі навіть від початку простого діалогу про вибори.

Ми ж сьогодні дуже далекі навіть від початку простого діалогу про вибори

— Проте президент днями заявив, що не виключає такої можливості вже в цьому році.

— Я розділив би це на кілька складових. Перше — це те, що він озвучує для зовнішньополітичних партнерів. Друге — те, що він озвучує всередині країни. Це одна частина. І друга — питання, пов'язані зі стратегією: коли ти щодня чуєш, що вибори за місяць, то маєш відповідати: "Ну, не за місяць, а наприкінці року".

— Як взагалі ви оцінюєте роль президента у врегулюванні ситуації в Донбасі?

— У цій війні й у всьому процесі роль президента — ключова. Ба більше, якщо подивитися на всю українську модель зовнішньої політики, то хоча закон розписує повноваження і парламенту, і Кабінету міністрів, і РНБО, тим не менш вся зовнішня політика сконцентрована в руках однієї людини — президента. Чому це добре? Тому що видно, хто реалізує внутрішню політику. Однак, з іншого боку, те, що система сконцентрована в руках однієї людини,— хиба.

— Президенту часто дорікають тим, що в багатьох ситуаціях йому слід було діяти жорсткіше, реагувати швидше. Як ви вважаєте?

— Війна — не та річ, над якою потрібно експериментувати. Ми заплуталися: у нас АТО чи війна? Це і є той старт, який призвів до непродуктивності мінського процесу та відсутності дієвих механізмів виходу з конфлікту. Знайдіть запис радянського диктора Юрія Левітана: "Сьогодні, 22 червня, о 4 годині ранку без оголошення війни німецькі війська напали на нашу країну". Тож повернімося на два роки назад: без оголошення війни Російська Федерація напала на Україну. Це ключові слова: без оголошення війни. Коли я працював у мінському процесі, я виходив з цих міркувань.

Війна — не та річ, над якою потрібно експериментувати. Ми заплуталися: у нас АТО чи війна? Це і є той старт, який призвів до непродуктивності мінського процесу та відсутності дієвих механізмів виходу з конфлікту

— Якщо б Україна відразу назвала те, що відбувається, війною, а не антитерористичною операцією, що це змінило б?

— Дуже багато. Але давайте залишимо минуле історикам. Зараз потрібно думати над тим, як впоратися з нинішньою ситуацією. Не можна у вчорашньому дні шукати те, що дасть добробут завтра. Потрібно знаходити варіанти.

— У вас є такий варіант?

— Війна в третьому тисячолітті — це конфлікт, який базується на певних правилах. Перепрошую, але так і є. Від 1946 року світ, намагаючись не допускати ескалації конфліктів, через ООН, ОБСЄ і Євросоюз ухвалив комплекс документів, які працюють, коли відбуваються події, іменовані війною. Потрібно шукати відповідь, базуючись на принципах прав людини. Що може стати таким документом? Я вважаю, що це [може бути] Статут територіальних громад анексованих територій. Без винятку Криму. Такі документи [в історії] ухвалювалися. Іншого варіанту виходу з конфлікту я не бачу.

Дорога навіть до поганого миру лежить через діалог і домовленості, немає іншого механізму. Інша справа — шкодувати про те, що дорогою домовленостей ми не зуміли йти одразу, не спромоглися запобігти кровопролиттю

— Наскільки повно й об'єктивно висвітлюють процес мінських переговорів українські ЗМІ?

— Я б хотів, щоб про цей процес говорили більше, щоб політики пропонували своє бачення. Чому поправка на купівлю газу ратифікувалася у Верховній раді, а Мінські домовленості — ні? Тому що вчора рейтинг всіх, хто домовлявся, був 60%, а завтра він буде 20%.

— Ви кажете "домовленості". За фактом сторони в Мінську постійно про щось домовляються, але в Донбасі всі домовленості порушуються. Який у них сенс?

— Поганий мир кращий, ніж добра війна. Дорога навіть до поганого миру лежить через діалог і домовленості, немає іншого механізму. Інша справа — шкодувати про те, що дорогою домовленостей ми не зуміли йти одразу, не спромоглися запобігти кровопролиттю. Зараз ведеш цей діалог тільки тому, що розумієш: люди, які страждають і гинуть, переважно є невинуватими і не займають кожної з двох позицій. Це величезна трагедія.

— Чи довго Україні доведеться йти цим шляхом?

— Залежить від того, за якими правилами грають сторони. РФ ратифікувала всі міжнародні документи, які стосуються вимог всіх об'єктів і суб'єктів процесу, іменованого війною, Україна — теж. Чому все це не виконується? Тому що більшість органів і організацій, які створювалися для контролю за цим процесом, сьогодні безсилі. ООН, ОБСЄ через займану Росією позицію фактично заблоковані як механізм розв'язання таких питань. Щодо цього процесу вони просто не працюють.

Війна на Донбасі Росією розглядається як інструмент, щоб шантажувати світ

— Росія офіційно не визнає своєї присутності в Донбасі. Яку риторику її переговорники використовують у тих-таки мінських переговорах?

— Це ще одна проблема — те, як вони тлумачать свою участь у цій війні. Потрібно зробити все, щоб прибрати це двозначне тлумачення. Президент РФ заявляє про виведення військ із Сирії. Вивели? Таке саме ставлення до геть усього. Щось кажуть, і світ це ковтає, а залишається все так, як було.

— Чим відрізняються конфлікти в Україні, Сирії, Нагірному Карабаху, Придністров'ї?

— Вони відрізняються першою чергою за характером, змістом та роллю, яку їм надає Росія. Війна на Донбасі Росією розглядається як інструмент, щоб шантажувати світ.

— Як парламентер від України, ви мали широкий доступ до даних про ситуацію на окупованих територіях. Розкажіть, які там зараз настрої, наскільки мілітаризований Донбас, наскільки він є загрозою?

— Рівень мілітаризації — це ще одна велика проблема. Ось кажуть: російські війська можна вивести. Так, техніку можна вивести. А що робити з двома армійськими корпусами, які сформовані з місцевого населення? Це колишні громадяни України. Я кажу "колишні", бо, оголосивши війну власній країні, вони фактично втратили громадянство. Куди їх? Росії? Нащо вони їй? Їх намагалися надіслати до Сирії — ті відмовилися.

Це десятки тисяч людей. Завтрашній день для них — це жах. Вони перейшли межу. Вчинили правопорушення, яке має ознаки кримінального. Частина з них вчинили правопорушення, які не потрапляють під амністію. Рано чи пізно їх притягнуть до відповідальності. Ти постійно відчуваєш жахи цих людей. Вони все розуміють і бояться цього завтра. Жах, який ними керує,— один з важливих чинників під час переговорного процесу.

Завтрашній день для терористів — це жах. Вони перейшли межу. Вчинили правопорушення, яке має ознаки кримінального. Частина з них вчинили правопорушення, які не потрапляють під амністію. Рано чи пізно їх притягнуть до відповідальності. Ти постійно відчуваєш жахи цих людей

— Ці люди — яким вони самі бачать своє подальше життя, якщо в Україні вони злочинці, а Росії — не потрібні? Особливий статус?

— Навіть особливий статус цього питання не розв'яже. Жах — це річ, яку в Конституції не запишеш, грошима не профінансуєш. Це дуже складні речі. Ми будемо виходити з цієї трагедії десятиліттями.

— Навіть якщо вивести з Донбасу всю техніку, всіх військових, все одно фізично неможливо проконтролювати ситуацію. Припустімо, хтось зберігає вдома автомат, потім візьме його і...

— Ви цілковито маєте рацію — без демілітаризації та демобілізації говорити про безпеку абсолютно безпредметно.

Зараз і Росія, і представники цих територій говорять про отримання статусу ополченця. Це змінює малюнок конфлікту. Тоді це внутрішньополітичний збройний конфлікт, а отже, має геть інші параметри для розв'язання. Об'єктивно ж це війна з РФ із залученням великої кількості колаборантів. Статус цих осіб — колаборанти.

— Вийшовши з Мінська, ви повернулися в політику. Чому саме Аграрна партія?

— Проблема сучасної політики, по-перше, в тому, що відбувається зміна поколінь, але чомусь нове покоління політиків вважає необхідним розсипатися бісером по фракціях замість того, щоб малювати своє майбутнє разом. Потрібно працювати над політичною консолідацією. І друге. Українці повинні дати відповідь на питання: що для них партія? Якщо українець хоче жити щасливо, він має періодично міняти владу. Як? Трьома способами: за допомогою партії, масонської ложі або змови. Не думаю, що в третьому тисячолітті потрібно йти шляхом змови або масонської ложі. Треба гуртуватися в політичні об'єднання, партії.

Для мене це свого роду виклик — маючи певний рейтинг, зробити так, щоб Аграрна партія могла претендувати на щось серйозне. Арабські країни побудували себе на нафті, Росія — на газі. На чому Україна може будувати себе як держава? На землі.

— Ви якось сказали, що в українській політиці не були тільки президентом, спікером і прем'єром. А хотіли б?

— У цієї фрази було продовження: я сказав, що у цьому світі є багато цікавих справ, які я із великим задоволенням роблю, якщо порівнювати з моєю роботою в парламенті, в уряді, в адміністрації.

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

Читайте всі новини по темі "Війна на Донбасі" на сайті "OBOZREVATEL".

0
Коментарі
0
0
Смішно
0
Цікаво
0
Сумно
0
Треш
Щоб проголосувати за коментар чи залишити свій коментар на сайті, до свого облікового запису MyOboz або зареєструйтеся, якщо її ще немає.
Зареєструватися
Показати коментарі
Нові
Старі
Кращі
Найгірші
Коментарі на сайті не модеровані

Блоги / думки