УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Українські біженці в Німеччині: на особливому рахунку?

609
Українські біженці в Німеччині: на особливому рахунку?

Розгляд справ громадян України, які шукають притулку у ФРН, заморожено. Тим часом українці мають можливість облаштуватись у Німеччині. DW - з подробицями.

Проблема осіб, які шукають притулку у Німеччині, - вже давно є головною темою німецьких ЗМІ. У них багато пишуть про мігрантів з країн, охоплених громадянськими війнами, - Сирії, Іраку, Еритреї, Нігерії, а також балканських держав, зокрема, Косова, Албанії та Сербії.

За кількістю поданих заявок на притулок, косовари зараз посідають у Німеччині друге місце після сирійців. Однак у них практично немає шансів залишитися в Німеччині. Влада ФРН дедалі оперативніше депортує вихідців з Балкан на батьківщину.

Інша річ - українські біженці. У зростаючих чергах претендентів на отримання притулку в Німеччині їх наразі небагато, але стає дедалі більше. Громадяни України мають тут особливий статус і непогані шанси залишитися у ФРН надовго, а то й назавжди.

Запит Лівої партії

За офіційними даними уряду ФРН, у лютому 2014 року, коли відбувалися відомі події на Майдані у Києві та інших містах України, 31 українець запросив притулку в Німеччині. Пізніше кількість заяв зростала. У червні 2015 на розгляді німецької влади перебували вже 636 заяв громадян України. Зараз в цілому це вже кілька тисяч людей.

Представники фракції Лівої партії в Бундестазі вважають, що притулку в Німеччині шукають головним чином ті українці, які з релігійних чи інших причин не бажають служити в армії, але їхні доводи не приймаються до уваги військкоматами України.

З погляду депутатів цієї фракції, на тлі, як вони вважають, "всеосяжної мілітаризації країни" необхідно "поважати індивідуальне рішення не брати участь у військових діях". "Ми - фракція Лівої партії вимагаємо, - заявила в інтерв'ю DW її зовнішньополітична експертка Севім Дагделен, - щоб людям, які втекли від бойових дій, і які з ідейних міркувань не бажають підтримувати братовбивчу війну на Україні, повною мірою надавався притулок в Німеччини".

Однак, за її словами, досі - а це було у травні - притулок на підставі відмови від служби в армії отримав в Німеччині один єдиний українець. На запит Дагделен, чому тільки для нього було зроблено виняток, їй відповіли, що причина в тому, що заявник неповнолітній. "За міжнародними нормами, - сказала вона кореспондентові DW, - відмова від служби в армії - одне з основних прав людини, і якщо воно порушується, це повинно бути достатньою підставою для надання притулку".

Відповідь уряду

Німецький уряд дивиться на речі інакше. У відповіді на парламентський запит депутатів Лівої партії він визнає, що в Україні діють куди більш жорсткі, ніж, наприклад, у Німеччині правові норми щодо відмови від військової служби. Але "рішення про те, наскільки вони відповідають Європейській конвенції з захисту прав людини та основних свобод, належить до компетенції Європейського суду з прав людини".

Офіційний Берлін також вказує, що будь-яка держава має право вирішувати, як формувати свої збройні сили, а покарання за ухилення від призову в армію передбачені і в багатьох країнах з правовою державністю.

Уряд ФРН до того ж не підтверджує припущення, що призов до армії - це головна причина зростаючого потоку українських біженців до Німеччини. Колишні мешканці Донецької та Луганської областей, по проведеним серед претендентів на отримання притулку опитуванням, мотивують свої заяви, в першу чергу, бойовими діями, крахом системи постачання, припиненням виплат допомоги і пенсій.

З Криму втікають через російську присутність і необхідність приймати російське громадянство. Основні мотиви представників інших регіонів України - жалюгідне економічне становище як наслідок політичної кризи, жебрацькі зарплати, зростання цін, страх перед поширенням військових дій на всю країну і лише в останню чергу - загроза призову до армії.

Ні притулку, ні відмови

Частка українців, які отримали офіційний статус біженця в Німеччині, а з ним - і вид на проживання, дуже мала. Такі випадки можна перерахувати на пальцях однієї руки. Але і формальних відмов - не більше. Депортують з Німеччини - але не в Україну, а в сусідні з ФРН держави - лише тих, хто раніше звернувся до влади іншої країни ЄС і залишив там свої відбитки пальців. А розгляд справ всіх інших заморожено.

У щедрій на бюрократичні формулювання німецькій мові таке рішення називається "депріорітезацією" (Ruckpriorisierung). У міністерстві внутрішніх справ кореспонденту DW пояснили, що таке рішення було прийнято з тим, щоб вивільнити кадрові ресурси на вирішення проблем основного потоку біженців. Не до українців, мовляв, зараз, треба в першу чергу розібратися з іншими.

У Федеральному відомстві у справах міграції та біженців (BAMF) ухвалене рішення пояснюють інакше. Там просто не можуть оцінити ситуацію в Україні. "Якби ми були впевнені, що вона залишиться такою, як зараз, - сказав на умовах анонімності один зі співробітників відомства, - то ми б усіх відправили додому. Але ми не знаємо, як розвиватиметься конфлікт".

У результаті практично всі громадяни України, які подали заяву на отримання притулку в Німеччині, взагалі не отримали жодної відповіді і залишаються тут до з'ясування ситуації, яке відбудеться невідомо коли. Конфлікт може затягнутися на роки, а BAMF при ухваленні рішення орієнтується на повідомлення ЗМІ та інформацію МЗС ФРН, пояснили кореспонденту DW.

Шанси залишитися в Німеччині

Тим часом біженці з України, як і всі інші, забезпечуються житлом (спочатку у гуртожитку, потім у соціальній квартиры), харчуванням (під час проживання в гуртожитках) та грошовою допомогою на кишенькові витрати. 143 євро на місяць отримують неодружені, по 129 євро - люди сімейні і по 84-92 євро - діти. Після переїзду в оплачувану соціальним відомством квартиру, допомога збільшується відповідно до 216, 194 і 133-198 євро.

Після спливу трьох місяців з часу подання заяви всі біженці в Німеччині отримують право на роботу. Як показує досвід, люди, які встигли за час очікування своєї долі, що деколи триває роками, вивчити німецьку мову, знайти роботу, інтегруватися в суспільство, народити дітей або відправити їх до школи, мають великі шанси залишитися в Німеччині назавжди.